Актуальні проблеми філософії та соціології http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS <p><strong>Рік заснування:</strong>&nbsp;2014</p> <p><strong>Засновник:</strong>&nbsp;<a href="http://www.onua.edu.ua/">Національний університет «Одеська юридична академія»</a></p> <p><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong>&nbsp;<a href="http://www.apfs.in.ua/images/svidostvo.jpeg">КВ № 20826-10626 Р від 25.06.2014 р.</a></p> <p><strong>ISSN:&nbsp;</strong>2410-3071 (Print), 2415-7295 (Online)</p> <p style="text-align: justify;"><strong>Фахова реєстрація:</strong>&nbsp;внесено до переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з філософських наук на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, відповідно до&nbsp;<a href="http://apfs.in.ua/nakaz_1528.rar">Наказу МОН України від 09.03.2016 р. № 241 (Додаток 9)</a>.</p> <p><strong>Періодичність:</strong>&nbsp;виходить 6 разів на рік.</p> <p><strong>Мова видання:</strong>&nbsp;українська, російська, англійська (змішаними мовами)</p> <p><strong>Розміщення на сайті НБУВ:</strong>&nbsp;<a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=PREF=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=aprfc">Науковий журнал «Актуальні проблеми філософії та соціології»&nbsp;</a></p> <p><strong>Рецензування та етика видання.</strong>&nbsp;Видання дотримується політики подвійного внутрішнього рецензування. Рецензування статей виконується на добровільній та безоплатній основі. Процедура рецензування − відкрита. Рецензентам повідомляють про те, що спрямовані до них рукописи є інтелектуальною власністю авторів і відносяться до інформації, яка не підлягає розголошенню. Рецензентам не дозволяється робити копії рукописів для своїх потреб. Порушення конфіденційності можливе лише у разі заяви про недостовірність або фальсифікацію матеріалів. Автору рецензованої роботи надається можливість ознайомитись з текстом рецензії. Не допускаються до публікації: статті, що не відповідають вимогам до їхнього оформлення; автори яких відмовляються від технічної обробки статті або які не реагують на зауваження рецензента чи аргументовано не спростовують їх. Відхилені статті, після доопрацювання авторами, можуть бути вдруге подані до редакції та розглядаються в загальному порядку.&nbsp;<br> Редакційна колегія журналу при розгляді матеріалів залишає за собою право провести автоматизовану перевірку матеріалу за допомогою програмного забезпечення для виявлення текстових запозичень <a href="https://unicheck.com/"><strong><em>Unicheck</em></strong></a>. У разі виявлення численних запозичень редакція діє відповідно до <a href="https://publicationethics.org/resources/guidelines">правил COPE</a>.&nbsp;<br> Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов'язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційно і не використовуватись з метою отримання особистої вигоди. Рецензенти не мають брати участі в розгляді рукописів у разі наявності конфлікту інтересів внаслідок конкурентних, спільних та інших взаємодій і відносин з будь-ким з авторів.</p> uk-UA ap@apfs.in.ua (Редакція журналу) library@onua.edu.ua (Наукова бібліотека НУ "ОЮА") Mon, 06 Jun 2022 16:32:24 +0000 OJS 3.1.1.0 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 СЕНС ЖИТТЯ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ЦІННІСТЬ У ПОГЛЯДАХ ВІКТОРА ФРАНКЛА http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1086 <p><span class="fontstyle0">Ганаба С. О. </span><span class="fontstyle2">Сенс життя як екзистенційна цінність<br>у поглядах Віктора Франкла. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Проблема пошуку сенсу життя хвилює будь-яку<br>людину незалежно від віку, національності, соціально-економічного статусу тощо. Однак вона набуває особливої релевантності та актуальності для людини у моменти загострення соціальних негараздів й як наслідок<br>переживання нею екзистенційної кризи. Це ситуації,<br>коли людина стикається із перешкодами у реалізації<br>важливих життєвих цілей і, відповідно, не може їх вирішити за допомогою звичних для неї засобів. Такі кризові моменти неможливо розглядати поза контекстом<br>загальної екзистенційної ситуації у якій опинилася<br>людина, а відтак нівелювати конкретну культурно-історичну епоху, у якій вона живе. Людська індивідуальність за період свого існування не вичерпує життя роду.<br>Тому людина й отримує змогу окреслити сенс свого<br>життя й реалізовувати його, вносячи певні корективи<br>й визначаючи нові обрії свого буття. Сенс унікальний<br>і специфічний тому, що він повинен бути і може бути<br>здійснений тільки самою людиною і лише тоді, коли<br>вона досягне розуміння того, що могло б задовольнити<br>її власну потребу у сенсі. У розумінні категорії сенсу<br>життя Віктор Франкл виходив із розуміння його як духовного обєкту. Він визначав його рушієм поведінки та<br>розвитку особистості. Навіть страждання не полишені<br>сенсу. Не завжди свобода від страждань приносить радість людині. Лише тоді, коли вона без примусу обирає<br>відповідальність за свої дії, сенс її життя приносить<br>радість. Сенс життя, за словами В. Франкла, полягає<br>в пошуку мети у прийнятті відповідальності людини за<br>саму себе та інших. Таким чином, маючи чітке чому,<br>вона може зіткнутися з усіма як: тільки відчуваючи<br>себе вільним і впевненим у меті, що мотивує її, вона&nbsp; <span class="fontstyle0">зможе генерувати зміни, щоб створити набагато більш<br>благородну реальність. Обовязковою складовою сенсу<br>життя, за В. Франклом, є здатність діяти відповідно до<br>власних цінностей та переконань. Навіть у найбільш<br>екстремальних обставинах людина здатна вибирати й<br>поводитися вільно. Незважаючи на фізичну обмеженість вона може підтримувати незалежність й духовну<br>свободу. Головним інструментом для досягнення цього<br>є рішучість. Важливим для людини є прийняття здатності власної свободи й особистої відповідальності. Це<br>необхідно, щоб визначати цілі до яких має прагнути<br>людина, навіть у найгірших ситуаціях. Важливо те, що<br>кожна мета дає людині наснагу й задоволення вставити вранці та прагнути того, чого вона по справжньому<br>хоче. У найскладніших моментах життя виживають<br>ті, хто позитивний й вмотивований, якою б незрозумілою була його реальність. Відчуття присутності сенсу в<br>житті значно впливає на емоційне благополуччя, підвищуючи рівень задоволеності життя в цілому. Втрата<br>цієї можливості погрожує знеціненням духовності, порушенням норм моралі, падінням людського життя до<br>рівня животіння або споживацтва.</span> <br> </span></p> С. О. Ганаба ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1086 Mon, 06 Jun 2022 15:08:44 +0000 НООСФЕРНО-МЕНТАЛЬНІ І НОО-ПРАКСІОЛОГІЧНІ СИЛИ В НОМОНОЛОГІЇ ЇХ РОЗВИТКУ ТА ГНОСЕОМЕТРИЦІ ОНТОДІЯЛЬНІСНОЇ КРЕАТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1087 <p><span class="fontstyle0">Капіца В. Ф. </span><span class="fontstyle2">Ноосферно-ментальні і ноо-праксіологічні сили в номонології їх розвитку та гносеометриці онтодіяльнісної креативної реалізації. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>На філософсько-методологічних засадах ноосферного світорозуміння і ноо-наукового пізнання розкривається проблема розвитку ноосферних сил в їх ноо-ментальній та ноо-праксеологічній дії. Виявляється<br>сутність, характер, зміст і структура ноосферних сил<br>у відповідній номонології їх прояву та гносеометриці<br>представлення у напрямі онтодіяльнісної креативної<br>реалізації.<br>У статті доводиться, що ноосферні сили відкривають можливість їх практичної реалізації вже в сучасних умовах та їх активного задіяння для розвитку<br>ноосферного виробництва і ноосферного прогресу людської культури. Репрезентована структура ноосферно-ментальних і ноо-пізнавальних сил в детермінантах їх творчо-діяльнісної самореалізації креативними<br>суб’єктами, в номонології законопокладеного розвитку та перетворення в інноваційно-ноосферне знання<br>як епістесферно-конструктивну силу. Розкривається<br>творчо-ментальний і праксіологічно-діяльнісний механізм розгортання і предметної дії ноосферних сил, динаміка зростання їх синергопотенціалу і здатності до<br>креативного синтезу в суб’єкт-об’єктній єдності буття<br>і мислення. Представлений механізм відкриває можливість виявлення та задіяння ноосферних сил, а також їх перетворення на епістесферно-конструктивну<br>силу ноосферного знання і пізнання.<br>Встановлюються провідні ноосферні якості і здібності креативних суб’єктів до творчо-діяльнісної самореалізації способами операційної самоорганізації,<br>технологічної самораціоналізації, професійного саморозвитку, автентичної самоідентифікації, інформаційного самопрограмування і ноосферно-номонологічного<br>конструювання в ноо-реальнісній гносеометриці суспільних праксісів як ноосоціосферних сил. Головною<br>характеристикою ноосферно-ментальної сили є духовно-творча здібність до створення суб’єкт-об’єктної реальності. Представленні основні рівні зростання продуктивних можливостей ноосферних сил як головної<br>антропогенної складової духовно-творчого прогресу<br>людства, що здійснюється в онтодіяльнісних екзістенціалах ноосферного буття і ноосферно-номонологічного<br>регулюванняя всіх сфер суспільної життєдіяльності.</span> </p> В. Ф. Капіца ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1087 Mon, 06 Jun 2022 15:14:12 +0000 ТЕМПОРАЛЬНІСТЬ У ВИРІ ПОВСЯКДЕННОГО БУТТЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1088 <p><span class="fontstyle0">Лазарева М. Л. </span><span class="fontstyle2">Темпоральність у вирі повсякденного буття сучасної людини. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>У зв’язку зі згубними процесами руйнування загальнолюдських цінностей і погіршенням стану фізичного та психічного здоров’я мешканців світових<br>мегаполісів проблема темпів життя сучасної людини<br>й витіснення з її буднів розміреності та споглядального<br>спокою набуває усе більшої актуальності. У статті досліджуються різні підходи до розуміння особистісної<br>темпоральності людини та обрані нею у зв’язку із цим<br>життєві позиції. Проаналізовано динамічну західну<br>філософію, яка переважно закликала людину до дій,<br>боротьби і змін, та східну, яка спрямовувала до споглядального спокою та розміреного часобуття. Досліджено<br>швидкісні темпи життя людини у сучасних глобалізованих містах і мегаполісах, де розуміння часу тотально<br>прагматичне.<br>Наголошено, що час став для сучасного світу ідеєю фікс. Людина, яка живе у сучасному мегаполісі, не<br>може дозволити собі марнувати час, адже, якщо вона<br>не встигне встрибнути у швидкісний потяг, їй більше<br>його не наздогнати. З огляду на це, вона обирає життя у стилі експрес: швидка їжа, швидкісні побачення,<br>швидкісні потяги, швидкісний інтернет, швидкісний<br>туризм тощо. У результаті їй не вистачає часу ні на<br>що. Коли ж доводиться підводити підсумки свого життя, виявляється, що ні здобуте, ні сама ця гонитва не<br>принесли їй ні душевного спокою, ні задоволення, ні<br>почуття виправданості витрачених зусиль.<br>Протилежно до такого підходу розглянуті традиції,<br>які у той чи інший спосіб закликали людину до безпристрасності та спокою, відмови від надмірних бажань,<br>непотрібних зусиль, боротьби із долею та світом.<br>У статті темпоральність людини проаналізована<br>у контексті проблеми пошуку нею сенсу життя, з огляду на що запропоновано низку способів, за допомогою<br>яких сучасний представник глобалізованого суспільства може трансформувати стиль свого життя, адаптуватись до новітньої форми активності – ноодинаміки,<br>та наповнити своє існування сенсом</span> </p> М. Л. Лазарева ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1088 Mon, 06 Jun 2022 15:19:08 +0000 МІСЦЕ ПОЕТИКИ ТА ГЕРМЕНЕВТИКИ У МЕТОДОЛОГІЇ ГУМАНІТАРНИХ НАУК В. ДІЛЬТЕЯ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1089 <p><span class="fontstyle0">Мартиненко О. П., Манчул Б. В. </span><span class="fontstyle2">Місце поетики<br>та герменевтики у методології гуманітарних наук<br>В. Дільтея. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Стаття присвячена огляду місця поетики та герменевтики у методології гуманітарних наук В. Дільтея. Первісно європейська наука своїм методологічним обґрунтуванням обрала філософію позитивізму, наслідком чого<br>стала масштабна криза філософії науки, що закономірно<br>переросла у кризу науки загалом. Епоха постсекулярності стала свідченням суттєвого падіння авторитету науки<br>у наш час. У пошуках способу розв’язання цієї кризи<br>вчені звертаються до різних джерел, включаючи ті альтернативи, що існували в часи зародження та розквіту<br>позитивної філософії, передусім до ідей В. Дільтея щодо<br>методології гуманітарних наук. Суть підходу В. Дільтея<br>полягала як в окремому, так і в спільному застосуванні<br>методологічного інструментарію герменевтики і поетики. Цей задум не був доведений філософом до логічного<br>завершення, хоча й планувався ним. Саме тому є резон у<br>теоретичній реконструкції цієї методології, здатній прояснити специфіку дільтеєвського проекту.<br>Мета дослідження – розкрити специфіку використання В. Дільтеєм поетики та герменевтики в його<br>проекті методології гуманітарних наук.<br>У досліджені застосовано історико-філософський<br>метод (теоретична реконструкція проекту гуманітарної методології В. Дільтея), етимологічний та концептуальний аналіз термінів «поетика» і «герменевтика».<br>Також використовуються загальнонаукові методи<br>(аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування), порівняльний та структурно-функціональний підходи.<br>Автори дійшли висновку що конвергентна схема<br>взаємодії поетики і герменевтики, намічена В. Дільтеєм, незважаючи на свою незавершеність володіє потенціалом, який варто враховувати у будь-яких розвідках,<br>присвячених методології гуманітарних наук. Зауважимо, що поетика та герменевтика як основи гуманітарної методології можуть використовуватися не тільки<br>у теорії літератури. Їх взаємний евристичний потенціал цілком придатний для застосування в самих різноманітних галузях знань.</span> </p> О. П. Мартиненко, Б. В. Манчул ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1089 Mon, 06 Jun 2022 15:30:50 +0000 ФІЛОСОФСЬКО-НАУКОВІ ЗАСАДИ НООСФЕРНОГО ПІЗНАННЯ В МЕТОДОЛОГІЧНІЙ СИСТЕМІ НООНАУКОВОГО ЗРОСТУ ЗНАНЬ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1090 <p><span class="fontstyle0">Моргун О. А. </span><span class="fontstyle2">Філософсько-наукові засади ноосферного пізнання в методологічній системі ноонаукового зросту знань. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Розглядається проблема розробки філософсько-наукових засад ноосферного пізнання, створення методологічного підгрунтя для розвитку ноосферного<br>світорозуміння, ноосферного типу наукової раціональності та з’єднання онтології, гносеології в епістемології науки в єдину науково-пізнавальну реальність.<br>Філософсько-наукова реальність, в котрій започатковується ноосферне пізнання та відбувається первинна<br>акумуляція ноосферних знань представлена у трьох<br>основних аспектах. Розкривається сутність ноосферно-наукової типологізації знань в різних пізнавальних<br>номонологіях, характер регулятивно-методологічної<br>та логіко-номонологічної дії наукових закономірностей в безперервному зрості знань, показується реальна<br>можливість управління знаннями в ноосферно-пізнавальному процесі на основі суб’єкт-об’єктної єдності&nbsp; <span class="fontstyle0">буття і мислення. Виявленні головні складові ноосферного пізнання: інноваційність та аферентивно-випереджаючий характер, методологічна системність і<br>номонологічність, здійснення онтологічного, гносеологічного та епістемологічного «руху знань», здатність до<br>креативно-синергетичного синтезу і продукування ноо-знання у відповідних ноосферно-наукових системах.<br>Обгрунтовано, що ноосферне пізнання здійснюється на<br>вищих рівнях розвитку науки та утворенній науковій<br>реальності, в котрій ноо-пізнання відбувається в разі<br>онтогносеологічного та епістемологічного руху знань.<br>В цьому аспекті представленні якісні характеристики<br>методологічної системи ноосферного пізнання, до яких<br>входять регулятивно-номонологічні механізми ноосферно-пізнавального процесу, необхідність складання<br>науково-дослідних програм та інформаційного програмування розвитку знань, їх пізнавальний та «ноосферно-реальнісний форсайт» на перспективу, розробка<br>і втілення ноосферних технологій з опредмеченням<br>процесів «управління знаннями» на ноо-технології<br>«управління реальністю». Стверджується, що програмовано-методологічне управління ноосферно-номонологічними системами ноо-пізнання дозволить забезпечити цілеспрямований ноосферогенезис всіх сфер<br>суспільної життєдіяльності, насамперед, в ноосферно-науковому виробництві знань та освітньому процесі<br>підготовки молодих фахівців.</span> <br> </span></p> О. А. Моргун ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1090 Mon, 06 Jun 2022 15:36:21 +0000 МУЗА ЯК КАТЕГОРІЯ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ФІЛОСОФІЇ СТЕПАНА ЯРМУСЯ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1091 <p><span class="fontstyle0">Павлишин А. Д. </span><span class="fontstyle2">Муза як категорія духовності<br>українського народу в філософії Степана Ярмуся. </span><span class="fontstyle3">–<br>Стаття.<br>У статті розкрито особливості Музи українського<br>народу на основі праць українсько-канадського філософа-богослова – отця Степана Ярмуся «Духовість<br>українського народу», «Релігії світу, культура та християнське православіє» та «Дещо з нашого історичного<br>досвіду». Звернено увагу на Музу народу в контексті<br>«колективного несвідомого» за класифікацією архетипів Карла Юнга. Висвітлено роль Музи народу в теорії<br>«колективного несвідомого», як творчого спадку наших предків, а також набутих страхів та переживань.<br>Висвітлено розуміння Музи як психологічно-богословського феномену. Осмислено морфологію та функції<br>Музи. Досліджено дар Музи як природного таланту людини від Бога. Наголошено, що Муза є найважливішою<br>категорією духовності українського народу. З’ясовано<br>важливість існування Музи у формуванні світогляду<br>людини та її відображення у творчості народу. Виявлено вплив Музи на різні види мистецтва. Стверджено, що<br>саме Муза об’єднує український народ. Своє дослідження підкріплено цитатами відомих українських науковців та філософів: Олександра Кошиця, Миколи Шлемкевича та Панфіла Юркевича. Розглянуто приклади з<br>національної філософської думки, зокрема у працях<br>«Душа і пісня» та «Про українську пісню» [6, 14].<br>Досліджено глибинне трактування Музи, починаючи з Античних часів, зокрема у трактатах Платона<br>та Арістотеля [3, 9, 10] і завершуючи філософськими<br>роботами сучасних авторів – Загребельної Ніни, Ковальчук Наталії, Овсянкіної Людмили, Ганни Сало та<br>Вітора Мішина [4, 5, 12, 7]. Зокрема проаналізовано розуміння Музи та гармонії у творі Платона «Держава»<br>як важливої складової розвитку людини-громадянина;<br>визначена мета її існування у Космосі.<br>Доведено, що Муза є виразником характеру конкретного народу. Подано характеристику поняття «національний характер» як окремого способу мислення,<br>відчування і поведінки, що відрізняє членів однієї суспільної спільноти від іншої. Проаналізовано поняття<br>української душі як уособлення характерних рис народу успадкованих від предків з давніх часів.<br>Розглянуто питання «музичного етосу» українця та<br>розкрито зв’язок між ними. Проведена компаративістика Музи українського народу з іншими та проілюстровано прикладом з «Слова про Ігорів похід» у перекладі Максима Рильського.<br>Стверджено важливість української пісні як «продукту Музи», що є важливою силою для збереження<br>духовної традиції. Зпрогнозовано, що саме пісня стане<br>запорукою українського відродження.</span> </p> А. Д. Павлишин ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1091 Mon, 06 Jun 2022 15:40:42 +0000 ЕТИЧНІ ВИМІРИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1092 <p>Петрук Н. К., Гапченко О. В. Етичні виміри наукової діяльності. – Стаття.<br>Стаття присвячена аналізу проблеми формування<br>етичних вимірів наукової діяльності. Зазначено, що<br>завдання, які стоять перед сучасною наукою і науковою спільнотою, узгоджуються з потребами окреслення етичних вимірів наукової діяльності, з необхідністю<br>розуміння місця наукового знання в системі моральних<br>норм і принципів. Методологічною основою аналізу<br>наукової діяльності як простору реалізації моральних<br>норм і цінностей виступають ідеї комунікативної філософії та етики відповідальності. З’ясовано, що норми<br>етики відповідальності є необхідною умовою для встановлення порозуміння і різних форм комунікацій в науці. Комунікативна філософія апелює до встановлення<br>і обґрунтування універсальних норм етики як важливого фактору людської діяльності. В межах етики відповідальності чи дискурсивної етики розум не визнається<br>єдиним способом утвердження загальних моральних<br>норм і цінностей. Важливою характеристикою наукової діяльності повинна бути відповідальність. Істотним<br>при цьому є те, що у вимозі дискурсивно організованої<br>відповідальності за свої дії міститься ідея порозуміння<br>й людської солідарності. Обґрунтовано, що в науковій<br>діяльності не лише реалізується механізм одержання<br>знань, але й відбувається усвідомлення моральної відповідальності за свої дії, здійснюється виховання тих<br>моральних якостей, які є універсальним способом існування культурної людини. Наголошується, що етичні<br>характеристики наукової діяльності проявляються<br>в процесі комунікації. Комунікація сприяє висуненню нових гіпотез та ідей, формулюванню альтернатив<br>у науковому дослідженні, створює життєздатний простір порозуміння. Саме порозуміння і вільне спілкування допомагають ефективному транслюванню знань<br>і моральної свідомості в науковому товаристві, є засобом безконфліктного вирішення складних наукових<br>проблем, основою для здійснення суб’єктами наукової<br>діяльності морального вибору.</p> Н. К. Петрук, О. В. Гапченко ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1092 Mon, 06 Jun 2022 15:44:57 +0000 ДО ПИТАННЯ СПЕЦИФІКИ СЕМІОЗУ В АРТ-ПРАКТИКАХ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1093 <p><span class="fontstyle0">Сковронський Б. В. </span><span class="fontstyle2">До питання специфіки семіозу<br>в арт-практиках сучасної культури. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>У статті досліджується специфіка мистецтва як комунікативного феномену з точки зору виявлення специфіки<br>взаємодії людини із середовищем її існування, через освоєння навколишнього світу за посередництвом образів.<br>В даному контексті семіоз як процес означування розглядається у його екзистенційному вимірі як презентація,<br>тобто показ образу дійсності через знаковий субститут.<br>Презентація розглядається у двох аспектах: як зміст,<br>який власне презентується перед свідомістю, тобто образ<br>або «вид» реальної речі, і як процес артикуляції даного<br>змісту, у якому полягає трансформація – «з-ображення»,<br>тобто перетворення реальної речі на образ.<br>У першому відношенні ключовим є той момент, що<br>існує різниця між реальною річчю і баченням її образу.<br>Образ не є копією денотату, а опосередковується баченням останнього. В другому відношенні ключовою обставиною є те, що бачення обумовлюється способом артикуляції образу, а отже, зміст, який презентується образом<br>(а саме, презентований ним «вид») виникає безпосередньо у процесі артикуляції і не існує поза нею.<br>Виходячи зі сказаного можна говорити про два виміри комунікації, один із яких працює на передавання змісту, а тим самим є екстенсивним, забезпечуючи кількість<br>інформації та її незмінність. Другий вимір пов’язаний<br>із якістю змісту, а отже його можна охарактеризувати<br>як інтенсивний. Ю. Лотман називає такий вимір «автокомунікацією», або «автокомунікативною системою».<br>Саме інтенсивний вимір є визначальним для художнього<br>повідомлення та формування образності, оскільки пов’язаний із тривалістю сприйняття, що обумовлює перебування в стані артикулювання повідомлення, тобто його<br>означування і наділення змістом. В останньому полягає<br>суттєва різниця між двома вимірами комунікації, описаними вище – екстенсивним та інтенсивним. Суть даної<br>різниці полягає в тому, що зміст комунікується, тобто<br>передається як повідомлення від адресанта до адресата,<br>тоді як свідомість – не комунікується, а виникає. Кожна<br>артикуляція твору мистецтва є, в даному сенсі, оновленням свідомості сприймаючого реципієнта.</span> </p> Б. В. Сковронський ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1093 Mon, 06 Jun 2022 15:49:55 +0000 ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1094 <p><span class="fontstyle0">Бутурліна О. В., Лисоколенко Т. В. </span><span class="fontstyle2">Особливості<br>організації профорієнтаційної роботи в експериментальних закладах освіти Дніпропетровщини. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>У статті представлені результати проведеного соціологічного дослідження «Стан готовності закладів<br>загальної середньої освіти до впровадження експерименту «Створення регіональної моделі інноваційної<br>профорієнтації на засадах соціального партнерства<br>(Школа-економіка)» в аспекті особливостей здійснення профорієнтаційної роботи в межах експериментальних закладів Дніпропетровщини. Увага акцентується<br>на тому, що модернізація системи освіти i впровадження інноваційних моделей навчання є необхідною<br>передумовою успішного економічного розвитку України та її регіонів, що підсилює необхідність пошуку<br>нових більш ефективних моделей профорієнтації, яка<br>б базувалася на основі соціального партнерства, неперервності навчання та практико орієнтованих моделей<br>навчання. Традиційні підходи до проведення профорієнтаційної роботи в переважній більшості мають декларативний характер, не надаючи можливості кожному<br>спробувати себе в різних видах практичної діяльності.<br>Логіка викладу дослідницького матеріалу відбувається<br>крізь представлення відповідей респондентів – освітян<br>на питання, що пов’язані з розкриттям підходів до організації профорієнтаційної роботи в експериментальних закладах загальної середньої освіти та розкриття<br>прийомів профорієнтаційної роботи, що застосовуються. Враховуючи практичну спрямованість проведеного<br>дослідження, автори окреслюють можливі подальші<br>кроки освітянської спільноти з удосконалення організаційної системи та механізмів здійснення профорієнтації у загальноосвітніх закладах. Отже, необхідно<br>розробити систему роботи з учителями експериментальних закладів освіти, яка буде спрямована на ознайомлення з новими підходами по здійснення профорієнтаційної роботи та апробування їх в межах закладів&nbsp; <span class="fontstyle0">освіти. Педагоги потребують спеціальної підготовки<br>профорієнтаційного спрямування: організації тематичних курсів та тренінгів, якісних методичних матеріалів тощо. Рекомендувати закладам освіти розширити форми профорієнтаційної роботи, осучаснивши їх.<br>Рекомендувати спланувати профорієнтаційну роботу з<br>різними класами учнів, яка мала б вигляд щорічного<br>нашарування знань.</span> <br> </span></p> О. В. Бутурліна, Т. В. Лисоколенко ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1094 Mon, 06 Jun 2022 15:54:12 +0000 ТРУДНОЩІ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1095 <p><span class="fontstyle0">Каретна О. О. </span><span class="fontstyle2">Труднощі в процесі соціалізації<br>дітей молодшого шкільного віку. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>У статті аналізується процес соціалізації дітей<br>молодшого шкільного віку. Соціальне життя дитини молодшого шкільного віку досить складне. Вона<br>в тій чи іншій мірі несе в собі певні вимоги. Молодший<br>шкільний вік є надзвичайно важливим для соціального і психологічного благополуччя дитини. Розуміння<br>внутрішніх механізмів психічного розвитку, особливостей впливу соціальної ситуації багато в чому визначає успішність дитини в подальшому житті. На даному<br>віковому етапі відбувається перехід дитини до систематичного навчання, яке веде до зміни його звичної<br>соціальної ситуації. У молодшому шкільному віці відбуваються психофізичні зміни, пов’язані з надходженням дитини в школу, змінюється спосіб життя, провідний вид діяльності, соціальне оточення, ставлення<br>дитини до світу дорослих і самому собі. Потрапляючи<br>в «нове» суспільство, дитина стає суб’єктом, і набуває<br>соціально значущі обов’язки, за виконання яких дитина отримує оцінку. Відбувається процес виникнення<br>колективних зв’язків, формується громадська думка.<br>Вся система його життєвих відносин перебудовується<br>і багато в чому залежить від того, наскільки успішно<br>він справляється зі своїми новими обов’язками і новими вимогами. Все життя складається з певних етапів.<br>Розвиток людини не припиняється ні на одному з них,<br>даний процес безперервний. І на кожному етапі людина набуває і вчиться чомусь новому отримуючи нові<br>знання. Молодший шкільний вік – не виняток, так<br>в цей час відбувається, формування навичок поведінки<br>серед великого колективу. В даному віці надається велика можливість для формування моральних якостей<br>і позитивних рис особистості. В даний час контингент<br>дітей загальноосвітньої школи дуже різноманітний не<br>тільки за матеріальним становищем, а й за рівнем психічного фізичного, і мовного розвитку, особливо це помітно в початковій школі.</span> </p> О. О. Каретна ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1095 Mon, 06 Jun 2022 16:00:10 +0000 ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1096 <p><span class="fontstyle0">Пілько А. Д. </span><span class="fontstyle2">Формування концептуальної моделі<br>аналізу соціальної напруженості. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>Актуальним напрямом міждисциплінарних досліджень є виявлення на концептуальному рівні з подальшим кількісним описом причинно-наслідкових<br>закономірностей, які визначають процеси формування<br>та розвитку соціальної напруженості. Складність задачі пояснюється тим що наслідки затяжного характеру<br>корона-кризи, а також повномасштабного військового<br>вторгнення на територію України з тимчасовою окупацією окремих територіальних систем відчутно активують низку нових чинників, вплив яких не був характерний на процеси розвитку суспільства та держави<br>в мирний час, а також змінюють акценти в пріоритетності чинників, котрі визначають рівень соціального<br>напруження на загальнонаціональному рівні та в регіональному розрізі.<br>В статті висвітлено окремі результати проведеного<br>дослідження існуючих підходів до вивчення та аналізу<br>соціальної напруженості, а також запропоновано рекомендації щодо формування концептуальної моделі аналізу соціальної напруженості. В процесі формування<br>концептуальної моделі аналізу соціальної напруженості, а також в ході подальшої постановки задач оцінювання, аналізу та прогнозування рівня розвитку даного<br>явища в сучасних реаліях запропоновано враховувати низку чинників, котрі визначають поточний етап<br>розвитку українського суспільства в умовах наслідків<br>пандемії та війни.<br>Спираючись на проаналізовані праці вітчизняних<br>дослідників, а також власні розробки автора, доведено,<br>що в процесі побудови концептуальної моделі аналізу<br>соціальної напруженості на рівні регіону всередині окремо взятої держави слід включити основні чинники<br>що впливають на соціальну напруженість на глобальному, загальнодержавному та регіональному рівнях.<br>В якості перспектив подальшого розвитку обраного<br>напряму міждисциплінарних досліджень виокремлено<br>необхідність першочергового врахування впливу активних бойових дій в окремих регіонах країни, зростання<br>кількості внутрішньопереміщених осіб всередині країни<br>та їхнього матеріального забезпечення, умов воєнного<br>стану, а також відсотка частково та повністю пошкодженої житлової та комерційної нерухомості на показники<br>соціальної напруженості в регіональному розрізі.</span> </p> А. Д. Пілько ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1096 Mon, 06 Jun 2022 16:07:02 +0000 ОГЛЯД ПЕРЕДУМОВ РОЗБУДОВИ В УКРАЇНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1097 <p><span class="fontstyle0">Хомерікі О. А., Яковенко Ю. І. </span><span class="fontstyle2">Огляд передумов<br>розбудови в Україні стратегії розвитку соціології. </span><span class="fontstyle3">–<br>Стаття.<br>У статті в контексті рішення з’їзду соціологів України від 20.11.2021 р. про розробку стратегії розвитку<br>соціології в Україні важливим постає завдання обґрунтувати важливість певного аспекту професійної діяльності соціологів, як домінуючого серед суперечливих<br>пар (вартість чи якість?, швидко чи репрезентативно?)<br>У 2008 р. в науковий обіг введено термін «покоління<br>соціологів» та виникла ідея пошуку домінантної функції покоління соціологів, як сукупності того, що, згідно<br>з викликом часу державою навіяно зробити конкретній когорті для вирішення завдань, виявлених попередніми поколіннями, а також завдань для нових професійних когорт на шляху пошуку відповідей на нові<br>виклики часу. Б. Докторов зафіксував зв’язок кожного<br>покоління соціологів із властивою йому домінантною<br>функцією діяльності, а нові функції викристалізовуються лише до середини періоду активної діяльності<br>нового покоління. Медіанний вік восьмого покоління,<br>яке поки перебуває у стадії формування, в 2022 р. становить 21 рік. Особи віком 16, можливо, 17–18 років<br>ще обмірковують привабливість спеціальностей для<br>здійснення професійної та життєвої кар’єри. Це покоління увійшло в небезпечну пору, коли імітаційний<br>бум XXI століття утворив такі основні риси суспільства<br>травми: демагогія, провокація, фальсифікація, профанація, маніпулювання, створення ілюзій. Хоч формування корпоративної культури вітчизняних соціологів<br>не може уникнути впливу наведених вище рис, але ж<br>не повинна мати асоціальний характер. Частину її но</span> <br> <span class="fontstyle0">сіїв слід вважати диверсифікованими на завзятих місіонерів-волонтерів чи агресивних циніків в пропорції<br>20/80, згідно із правилами В. Парето у справі досягнення рівноважного стану кожної системи завдяки оптимізації цільових функцій (у споживача – максимізація<br>корисності, у виробника – максимізація прибутку). За<br>такими обставинами кожен ЗВО України має підтримувати щорічний набір для підготовки бакалаврів-соціологів, бо потрібно не втрати можливість скрізь виявляти абітурієнтів, здатних до самовідданого служіння<br>науці, бо все, що не прогресує, деградує.</span> </p> О. А. Хомерікі, Ю. І. Яковенко ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1097 Mon, 06 Jun 2022 16:11:06 +0000 ВИВЧЕННЯ КОНФЛІКТУ ЯК НЕГАТИВНИЙ ЧИННИК СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1098 <p><span class="fontstyle0">Шевель І. П., Лікарчук Д. С. </span><span class="fontstyle2">Вивчення конфлікту,<br>як негативний чинник соціальної взаємодії: соціополітичний аналіз. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>У статті розкрито вивчення конфлікту за допомогою історичного, аналітичного, порівняльного, методологічного підходів та соціо-аналітичним аналізом<br>вивчення. Досліджувалося використання прийнятих<br>практик вивчення соціальних конфліктів, як елементу<br>соціальної реальності та вияву нового аналізу вивчення конфліктів з боку різних галузей науки в контексті<br>соціполітитчного прояву, його врегулювання в соціальній взаємодії. Теоретичний базис. Об’єктом дослідження є вивчення соціального конфлікту. Предметом дослідження є його соціальна взаємодія до суперечностей<br>в суспільтсві та соціополітичне пізнання і розуміння.<br>Суспільне буття сучасної людини підкреслює її індивідуальність і набуває особливого значення як об’єкту<br>пізнання. Конфлікт виникає в самій природі людини,<br>серед потреб, інтересів, які людина потребує протягом<br>всього свого життя. Показано тісний зв’язок взаємодії<br>між соціальними, культурними, політичними та соціофілософськими аспектами конфліктної взаємодії та<br>вирішення соціальних конфліктів. Полягає у вивченні соціального конфлікту яка стає більш актуальним<br>в період кризових ситуацій в суспільстві та світі. Соціологічне знання торкається глобального масштабу<br>вивчення цього поняття різними вченими, як соціологами, політологами, психологами та філософами. Конфлікти інтересів визначають буття інших конфліктів.<br>Конфлікт інтересів призводить до соціального хаосу<br>і для його вирішення треба специфічні способи його подолання, все це створює системний підхід до вивчення<br>конфлікту та розробки технології переговорного процесу за допомогою посередника та його конструктивною<br>поведінкою в конфліктній поведінці.<br>Наукова новизна в тому, що в статті історико-аналітично досліджено природу конфлікту з боку суперечностей та соціальної напруги людини в суспільній сфері<br>і також увага приділяється вивченню двох напрямків<br>цієї проблематики – соціополітичні та соціо – аналітичної позиції. Висновки. Результатом данного дослідження є історично-порівняльний аналіз підходів та теорій<br>до вивчення поняття конфлікту різними вченими.</span> </p> І. П. Шевель, Д. С. Лікарчук ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1098 Mon, 06 Jun 2022 16:16:14 +0000 АНАЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1099 <p><span class="fontstyle0">кандидат філософських наук,<br>доцент кафедри філософії<br>імені професора Валерія Григоровича Скотного<br>Дрогобицького державного педагогічного університету<br>імені Івана Франка&nbsp; а вже хто і як її використає – це і є війна інфопросторів, найбільша «війна світів» сьогодення. Більше того,<br>такі гібридні операції відбуваються із використанням<br>саме недержавних дійових осіб. Інколи це може означати здійснення кібератак на критичну цивільну<br>інфраструктуру разом з кампанією з дезінформації чи<br>з використанням пропаганди (як це можна побачити<br>на усіх основних каналах рф). Таких напрямів багато, як і способів, в які вони можуть поєднуватись або<br>протиставлятись. Гібридна війна робить динаміку конфлікту незрозумілою не лише тому, що вона пропонує<br>великий і широкий набір інструментів для підриву<br>супротивника, а й тому, що вона дає можливість шкодити його безпеці на двох фронтах водночас. Це також<br>стосується загальної мети гібридної війни. На фронті<br>сил і засобів слабкі місця держави, що стала мішенню,<br>в політичній, військовій, економічній, соціальній, інформаційній і інфраструктурній сферах експлуатуються настільки, наскільки вони фізично і функціонально<br>ослаблені. Намагаючись зірвати суспільний контракт,<br>який зв’язує між собою державу і її складові, гібридні учасники роблять ставку саме на «меншість», на<br>тих, хто в тій чи іншій мірі чимось незадоволений. На<br>жаль, немає єдиного «рецепту» протидії гібридній війні. Але, багато дослідників та експертів припускають,<br>що одним із способів стримування, виявлення та відповіддю гібридним загрозам може бути лише зростання<br>довіри до владних інституцій та консолідації суспільства. В зв’язку з тим, що інформаційна, когнітивна і<br>суспільна сфери стають наріжним каменем гібридної<br>війни, будь-який набір рішень без розбудови довіри<br>і впевненості навряд чи зможе запропонувати дієвий<br>спосіб протидії таким загрозам. <br> </span></p> О. В. Бичковяк ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1099 Mon, 06 Jun 2022 16:20:21 +0000 КІБЕРКОНФЛІКТИ ЯК СУЧАСНА ЗАГРОЗА ЦИФРОВІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1100 <p><span class="fontstyle0">кандидат політичних наук, доцент,<br>доцент кафедри політичних теорій<br>Національного університету «Одеська юридична академія»</span> </p> Ю. В. Завгородня ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1100 Mon, 06 Jun 2022 16:24:58 +0000 КООРДИНАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1101 <p><span class="fontstyle0">Яковлева Л. І. </span><span class="fontstyle2">Координація публічної влади: джерела інституціональної теорії легітимності. </span><span class="fontstyle3">– Стаття.<br>У статті визначено координацію публічної влади як<br>основу її легітимності. Сучасні суспільства є фрагментованими, а публічна влада переходить від примусу чи<br>загрози насильства як складової урядування до зосередженості на головній функції – координації міжінституційної взаємодії. Від моделі держави-опікуна до моделі держави-партнера. Координація міжінституційної&nbsp; <span class="fontstyle0">взаємодії задля узгодження інтересів суспільних груп<br>стає головним напрямком діяльності публічної влади,<br>від якого повною мірою залежить її ефективність. Для<br>українського суспільства головним завданням стає<br>координація публічної влади з метою визначення суспільного інтересу та формулювання на цій основі національної ідеї. Відповідно до веберіанської традиції<br>це сприяє забезпеченню легітимності інституційного<br>порядку. У фокусі дослідження знаходяться історичні джерела та сучасні виклики легітимності публічної<br>влади, які формулюються у межах інституціональної<br>теорії. Обраний ракурс дослідження дозволяє визначити координацію публічної влади, як один із головних<br>чинників її легітимності. Наголос зроблено на координації, як однієї із головних функцій урядування, діяльності публічної влади у цілому.<br>Акцентовано увагу на джерелах та теоретичних інтерпретаціях сучасного виклику легітимності, який<br>сформульовано у вигляді дилеми між сакралізацією<br>влади та її раціоналізацією. Визначено, що сакралізація влади є вкрай небезпечним феноменом політичного<br>життя. Констатовано, що підхід, який позиціонує координацію публічної влади, як фундаментальну основу<br>її легітимності, передбачає раціоналізацію та відкритість влади, відмову від її сакралізації тощо. Визначення джерел інституціональної теорії щодо легітимності<br>публічної влади дозволяє інтерпретувати координацію<br>як основу сучасного розуміння легітимності. Ретроспективний аналіз – від історичного інституціоналізму<br>до дискурсивного – наголошує не лише на важливості<br>інституційного виміру легітимності публічної влади,<br>але й акцентує увагу на різних аспектах сутності інститутів у представників «строкатих» інституціоналізмів.<br>Запропоновано обґрунтування з точки зору інституціональної теорії необхідності координації публічної<br>влади як фундаменту її легітимності. Це є суттєвим<br>доповненням до моделі електоральної демократії, яка<br>є панівною у дискурсі політичної науки в Україні</span> <br> </span></p> Л. І. Яковлева ##submission.copyrightStatement## http://apfs.onua.edu.ua/index.php/APFS/article/view/1101 Mon, 06 Jun 2022 16:30:07 +0000