ПЛЮРАЛІЗМ УЯВЛЕНЬ ПРО СОЦІАЛЬНУ РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Анотація

Кушерець Т. В. Плюралізм уявлень про соціальну
реальність як передумова розвитку соціологічної тео-
рії. – Стаття.
У статті розглядається дискусійний і суперечливий
характер зростання соціологічного знання. Головним
рушієм соціологічної думки на перших етапах її роз-
витку були суперечки і суперництво в дисципліні між
послідовниками різних традицій і шкіл щодо визнання
їх лідерства у намаганні представити соціальну реаль-
ність у всій її багатогранності і повноті, посилаючись
при цьому на цілий арсенал різноманітних наукових
методів, здатних забезпечувати об’єктивність і досто-
вірність отриманих знань. Із появою постнекласичної
раціональності поліпарадигмальність соціологічної
науки пояснюється з точки зору врахування співвідне-
сення характеру отриманих знань про суспільне буття
не тільки з особливостями засобів і операцій діяльності
науковців, а й із ціннісно-мотиваційними структурами
особистості дослідника. До того ж усвідомлення ідеоло-
гічної прихильності соціолога стає необхідною умовою
зростання соціологічного знання, бо творчість є резуль-
татом «зіткнення ідеологій». Головною проблемою,
що постала перед представниками різних теоретико-методологічних
підходів, є проблема соціальної реаль-
ності, що виявляє свою цілісність у множині форм та
перебуває у процесі становлення. Вибір відправної
точки побудови соціологічної теорії здійснюється як
залежно від належності їх авторів до певної соціологіч-
ної традиції або школи, так і від їх морального та полі-
тичного самовизначення. У статті розглядаються такі
теоретико-методологічні напрями інтерпретації при-
роди соціальної реальності кінця ХХ – поч. ХХІ ст., як
конструктивізм, культурологізм, неомарксизм, аналі-
зується евристичний потенціал категорій та метафор,
уведених Дж. Александером, У. Беком, М. Кастель-
сом, Дж. Уррі. На прикладі творчості Ф. Джеймис-
она демонструється можливість синтезу принципово
відмінних методологічних підходів – постмодернізму
і марксизму – для виявлення характерних рис соціаль-
ної реальності епохи глобалізації. Загалом, сучасна тео-
ретична соціологія представлена такою, що демонструє
постійні зусилля відповідати реальним соціально-істо-
ричним змінам на основі перегляду і коригування своїх
теорій, а також удосконалення нового категоріального
апарату, методології і нового бачення дослідницького
поля соціологічної науки.