ПРАВОСВІДОМІСТЬ ПОКОЛІННЯ РОВЕСНИКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ: ДОСВІД ГЛИБИННИХ ІНТЕРВ’Ю

Анотація

Марусяк Т. С. Правосвідомість покоління ро-
весників незалежності України: досвід глибинних
інтерв’
ю. – Стаття.
У статті представлено результати якісного соціоло-
гічного дослідження ровесників незалежності Укра-
їни (квітень-червень 2021 р.); метод збору інформації –
напівструктуроване інтерв’ю (n=22) (із метою виявлення
рис та рівня їх правосвідомості). Правосвідомість – це
особлива форма відображення правової дійсності, що
є елементом суспільної, групової (в т.ч. колективної),
індивідуальної свідомості, становить систему взаємо-
пов’язаних елементів, які виражають знання, оцінку,
погляди та уявлення суб’єктів про наявне та бажане
право, є рушійною силою дій у правовому полі через
формування мотивів та установок на певні моделі
поведінки.
У процесі дослідження структуру правосвідомості
визначено як поєднання трьох компонентів (когні-
тивного, оцінного, поведінкового), на основі яких
сформулювано індикатори в інструментарії. Отже,
виявлено такі риси правосвідомості молодого поко-
ління: 1) недостатній рівень правових знань для реа-
лізації та захисту власних прав, особливо у разі їх
порушення; 2) безкарність правопорушників, можли-
вість уникнення покарання, бажання власної вигоди
та збагачення визначаються як найважливіші при-
чини порушення законодавства; 3) декларування
власної законослухняної поведінки та переконання
в тому, що інші закону не дотримуються; 4) низький
рівень довіри про правових інституцій; 5) більшість
респондентів зазначили, що за жодних обставин не
змогли б порушити закон, адже є моральні цінності
і переконання (совість), які їх стримують. Проте
частина допускає таку можливість за певних умов:
заради життя та здоров’я, швидкого вирішення
питання (отримання паспорта), у разі недосконалості
законодавства
Нами зроблено висновок, що у правосвідомості
молодого покоління простежуються певні вияви соці-
ально-правового цинізму як деформації правосвідомо-
сті, уявлення про те, що інші порушують закон, пере-
конання у тому, що для досягнення мети порушення
закону є допустимим та у деяких випадках необхідним.
Це може впливати і на формування власних мотивів та
установок на моделі протиправної поведінки та сприй-
няття її як норми.