СОЦІАЛЬНА ТРАВМА І ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Ятченко В. Ф., Олійник О. В. Соціальна травма
і проблема ідентичності. – Стаття.
Історична пам’ять, поза якою немислиме існування
будь-якої людської спільноти, з необхідністю включає
в себе цілу множину суголосних і різнобіжних чинни-
ків. Необхідним (а інколи й визначальним) елемен-
том історичної пам’яті будь-якої усталеної соціальної
групи виступають спогади про спільні для неї знакові
події, котрі мали істотний вплив на існування й роз-
виток спільноти, призвели до змін в уявленнях членів
цієї спільноти про свою своєрідність, своє місце в істо-
рії, в середовищі інших спільнот, вплинули на фор-
мування, збереження чи послаблення налаштувань,
аспірацій, ідеалів членів цієї спільноти. Історія люд-
ства протікала так, що велику частку знакових подій
у житті спільнот становили різної форми і різного
значення трагедії, фрустрації, катастрофи, які так чи
інакше позначилися на способі життя, веденні госпо-
дарства, місцеперебуванні, тяглості традицій, що домі-
нують в цій спільноті. Подібні фактори здатні впли-
нути також на якість міжособистісних стосунків та на
відносини всередині групи, зрештою – на самоусвідом-
лення (самоідентичність) членів спільноти чи групи,
що входять до складу цієї спільноти.
Таке явище у філософії, соціології, психології нази-
вають соціальною травмою. Соціальну травму можна
визначити як трагічну подію, що втинається в свідо-
мість особистості чи соціальної групи на емоційному
й раціональному рівнях і призводить до трансформацій
у сприйнятті навколишніх реалій, об’єкта (ідентифіка-
ції) і самого суб’єкта цієї травми (самоідентичності).
Соціальну травму не слід ототожнювати з соціальним
конфліктом. Соціальну травму особистості чи групи
може зумовити не лише соціальний конфлікт, вона
може виникнути внаслідок якихось природних ката-
клізмів, результатом яких стали зміни, що вплинули
на самоідентифікацію особистості або групи. При
цьому слід враховувати фактор множинності ідентифі-
кацій у духовному світі як особистості, так і спільноти,
тож доводиться говорити про втрати тих або інших
ідентичностей під впливом соціальної травми.Ще не досить дослідженим у нашій літературі
залишається важливий і в теоретичній, і в куль-
турно-практичній площині екзистенційний аспект
функціонування та наслідків соціальної травми.
Це багатогранне явище з великим спектром відтін-
ків. Прикладом вузлових точок перетину феномена
соціальної травми з межовими вимірами людського
буття, на тлі яких відбуваються екзистенційні про-
риви в культуротворчих зусиллях людини, можна
назвати зв’язки соціальної травми з істиною, зі сво-
бодою, з мовою, з просторово-часовим континуумом
існування й діяльності особистості чи групи. Важ-
ливими є також світоглядно-психологічні моменти
втрати екзистенційної безпеки, втрати особистістю
чи групою частини своїх ідентичностей. Поширення
в сучасному світі глобалізаційних явищ, універсалі-
зації виробничих і сповивальних процесів уможли-
влює звуження спектра практик, які підтримують
в соціальних групах відчуття власної окремішності,
цінності цієї окремішності, що призводить до супере-
чливих наслідків.Чільне місце серед різноманіття соціальних травм
спільноти посідають травми у сфері національного
буття, в площині етнічної ідентичності, які найчастіше
зумовлюються явищами насильницької етнічної, релі-
гійної, культурної асиміляції і продукують такі види
етнічних практик, як етноцентризм, етнодомінування,
етнофанатизм, етнонегативізм, етноелімінація, етноні-
гілізм. Під впливом соціальної травми набутий досвід
може постати й як продуктивний, культуротворчий
(усвідомлення себе як особи, відповідальної за події й
процеси в суспільному житті), й як деструктивний, що
призводить до трагічних наслідків не тільки в житті
самої особистості, але і в значно ширших масштабах.