КОНЦЕПЦІЯ «ОДНОВИМІРНОЇ ЛЮДИНИ» Г. МАРКУЗЕ ТА КРИТИКА ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

Анотація

У статті автор розглядає критичну концепцію суспільства одного із представників Франкфуртської
школи – Герберта Маркузе, який критично проаналізував процеси розвиненого індустріального суспільства та виклав свої погляди у відомій книзі «Одновимірна людина». Розглядаються ідейні основи
формування поглядів Маркузе, їхній зв’язок із ідеями
марксизму, психоаналізу, екзистенціалізму та представників Франкфуртської школи. У статті дається
опис концепції «одновимірного суспільства», у якому
ніби то згладжуються ті соціальні суперечності, що
були характерні для попередніх епох, приділена особлива увага негативним явищам, притаманним розвиненому індустріальному суспільству споживання.
Розглядається той факт, що у суспільстві споживання
відбувається маніпуляція свідомістю людини, за допомогою засобів масової інформації нав’язуються штучні потреби, спрямовані не на самореалізацію потенціалу особистості, а на задоволення потреб ринку товарів
і послуг, потреб політичної еліти й істеблішменту.
Крім цього, за допомогою маніпулятивного впливу
посилюється політичне відчуження громадян – вони
не хочуть і не можуть впливати на політику. Продуктом «одновимірного суспільства» є «одновимірна людина», для якої характерні конформізм, соціальна пасивність, споживацтво. Герберт Маркузе вважає, щ,о
якщо раніше були більш явні форми відчуження, які
призводили до гострих соціальних суперечностей, а,
отже, до протестів і можливостей соціальних змін, то в
умовах «одновимірного суспільства» відчуження має
вже прихований, тотальний характер. Людина ніби
поглинається «одновимірним суспільством» і стає
сама «одновимірною». Непомітно для неї самої вона
стає рабом соціальної системи, людиною-функцією,
нездатною критично мислити і, тим більше, прагнути до зміни існуючої соціальної системи. Ця тотальна
одномірність поступово спричиняє дегуманізацію і деградацію суспільства. Також у статті розглядаються й
основні механізми дегуманізації, такі як тотальна раціоналізація, інструменталізм, сцієнтизм, операційне мислення тощо. Загалом робиться висновок, що критична теорія суспільства, запропонована Г. Маркузе,
може бути теоретичною основою вивчення процесів у
сучасному інформаційному суспільстві.