МУЗА ЯК КАТЕГОРІЯ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ФІЛОСОФІЇ СТЕПАНА ЯРМУСЯ

Анотація

Павлишин А. Д. Муза як категорія духовності
українського народу в філософії Степана Ярмуся. –
Стаття.
У статті розкрито особливості Музи українського
народу на основі праць українсько-канадського філософа-богослова – отця Степана Ярмуся «Духовість
українського народу», «Релігії світу, культура та християнське православіє» та «Дещо з нашого історичного
досвіду». Звернено увагу на Музу народу в контексті
«колективного несвідомого» за класифікацією архетипів Карла Юнга. Висвітлено роль Музи народу в теорії
«колективного несвідомого», як творчого спадку наших предків, а також набутих страхів та переживань.
Висвітлено розуміння Музи як психологічно-богословського феномену. Осмислено морфологію та функції
Музи. Досліджено дар Музи як природного таланту людини від Бога. Наголошено, що Муза є найважливішою
категорією духовності українського народу. З’ясовано
важливість існування Музи у формуванні світогляду
людини та її відображення у творчості народу. Виявлено вплив Музи на різні види мистецтва. Стверджено, що
саме Муза об’єднує український народ. Своє дослідження підкріплено цитатами відомих українських науковців та філософів: Олександра Кошиця, Миколи Шлемкевича та Панфіла Юркевича. Розглянуто приклади з
національної філософської думки, зокрема у працях
«Душа і пісня» та «Про українську пісню» [6, 14].
Досліджено глибинне трактування Музи, починаючи з Античних часів, зокрема у трактатах Платона
та Арістотеля [3, 9, 10] і завершуючи філософськими
роботами сучасних авторів – Загребельної Ніни, Ковальчук Наталії, Овсянкіної Людмили, Ганни Сало та
Вітора Мішина [4, 5, 12, 7]. Зокрема проаналізовано розуміння Музи та гармонії у творі Платона «Держава»
як важливої складової розвитку людини-громадянина;
визначена мета її існування у Космосі.
Доведено, що Муза є виразником характеру конкретного народу. Подано характеристику поняття «національний характер» як окремого способу мислення,
відчування і поведінки, що відрізняє членів однієї суспільної спільноти від іншої. Проаналізовано поняття
української душі як уособлення характерних рис народу успадкованих від предків з давніх часів.
Розглянуто питання «музичного етосу» українця та
розкрито зв’язок між ними. Проведена компаративістика Музи українського народу з іншими та проілюстровано прикладом з «Слова про Ігорів похід» у перекладі Максима Рильського.
Стверджено важливість української пісні як «продукту Музи», що є важливою силою для збереження
духовної традиції. Зпрогнозовано, що саме пісня стане
запорукою українського відродження.