ДО ПИТАННЯ СПЕЦИФІКИ СЕМІОЗУ В АРТ-ПРАКТИКАХ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Сковронський Б. В. До питання специфіки семіозу
в арт-практиках сучасної культури. – Стаття.
У статті досліджується специфіка мистецтва як комунікативного феномену з точки зору виявлення специфіки
взаємодії людини із середовищем її існування, через освоєння навколишнього світу за посередництвом образів.
В даному контексті семіоз як процес означування розглядається у його екзистенційному вимірі як презентація,
тобто показ образу дійсності через знаковий субститут.
Презентація розглядається у двох аспектах: як зміст,
який власне презентується перед свідомістю, тобто образ
або «вид» реальної речі, і як процес артикуляції даного
змісту, у якому полягає трансформація – «з-ображення»,
тобто перетворення реальної речі на образ.
У першому відношенні ключовим є той момент, що
існує різниця між реальною річчю і баченням її образу.
Образ не є копією денотату, а опосередковується баченням останнього. В другому відношенні ключовою обставиною є те, що бачення обумовлюється способом артикуляції образу, а отже, зміст, який презентується образом
(а саме, презентований ним «вид») виникає безпосередньо у процесі артикуляції і не існує поза нею.
Виходячи зі сказаного можна говорити про два виміри комунікації, один із яких працює на передавання змісту, а тим самим є екстенсивним, забезпечуючи кількість
інформації та її незмінність. Другий вимір пов’язаний
із якістю змісту, а отже його можна охарактеризувати
як інтенсивний. Ю. Лотман називає такий вимір «автокомунікацією», або «автокомунікативною системою».
Саме інтенсивний вимір є визначальним для художнього
повідомлення та формування образності, оскільки пов’язаний із тривалістю сприйняття, що обумовлює перебування в стані артикулювання повідомлення, тобто його
означування і наділення змістом. В останньому полягає
суттєва різниця між двома вимірами комунікації, описаними вище – екстенсивним та інтенсивним. Суть даної
різниці полягає в тому, що зміст комунікується, тобто
передається як повідомлення від адресанта до адресата,
тоді як свідомість – не комунікується, а виникає. Кожна
артикуляція твору мистецтва є, в даному сенсі, оновленням свідомості сприймаючого реципієнта.