АНАЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

Анотація

кандидат філософських наук,
доцент кафедри філософії
імені професора Валерія Григоровича Скотного
Дрогобицького державного педагогічного університету
імені Івана Франка  а вже хто і як її використає – це і є війна інфопросторів, найбільша «війна світів» сьогодення. Більше того,
такі гібридні операції відбуваються із використанням
саме недержавних дійових осіб. Інколи це може означати здійснення кібератак на критичну цивільну
інфраструктуру разом з кампанією з дезінформації чи
з використанням пропаганди (як це можна побачити
на усіх основних каналах рф). Таких напрямів багато, як і способів, в які вони можуть поєднуватись або
протиставлятись. Гібридна війна робить динаміку конфлікту незрозумілою не лише тому, що вона пропонує
великий і широкий набір інструментів для підриву
супротивника, а й тому, що вона дає можливість шкодити його безпеці на двох фронтах водночас. Це також
стосується загальної мети гібридної війни. На фронті
сил і засобів слабкі місця держави, що стала мішенню,
в політичній, військовій, економічній, соціальній, інформаційній і інфраструктурній сферах експлуатуються настільки, наскільки вони фізично і функціонально
ослаблені. Намагаючись зірвати суспільний контракт,
який зв’язує між собою державу і її складові, гібридні учасники роблять ставку саме на «меншість», на
тих, хто в тій чи іншій мірі чимось незадоволений. На
жаль, немає єдиного «рецепту» протидії гібридній війні. Але, багато дослідників та експертів припускають,
що одним із способів стримування, виявлення та відповіддю гібридним загрозам може бути лише зростання
довіри до владних інституцій та консолідації суспільства. В зв’язку з тим, що інформаційна, когнітивна і
суспільна сфери стають наріжним каменем гібридної
війни, будь-який набір рішень без розбудови довіри
і впевненості навряд чи зможе запропонувати дієвий
спосіб протидії таким загрозам.