ЛОГІКО-ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НАУКИ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

У статті історія науки інтерпретується як одна з ключових проблем сучасного наукознавства й некласичної епістемології. Хронологічний і соціологічний аналіз доповнено епістемологічним підходом, який передбачає включення в орбіту історико-наукового пошуку внутрішніх закономірностей розвитку наукового знання. Увага акцентується на дослідженні соціальної історії науки, її місця й ролі в історії суспільства, взаємодії науки на різних етапах її розвитку з економікою, політикою, культурою. Аналізується процес професіоналізації та інституціалізації наукової діяльності, еволюція структури науки і її методів, зміна стилю наукового мислення. З’ясовано, що наука певної історичної доби ґрунтується на відповідному типі раціональності, поданому у співвідношенні «суб’єкт – засоби дослідження – об’єкт», зумовлюючи спосіб пояснення світу.

The history of science is interpreted as one of the key problems of the modern science studies and non-classical epistemology. A chronological and sociological analysis is supplemented with epistemological approach, which involves incorporating the internal laws of development of scientific knowledge in the orbit of historical and scientific research. Attention is focused on the study of the social history of science, its place and role in the history of society, interaction between science at various stages of development and economy, politics, culture. We analyze the process of professionalization and institutionalization of scientific activity, the structure of evolution of science and its methods, the change of scientific thinking style. It was found that the science of certain historical era is based on the appropriate type of rationality presented at a ratio of „subject – means of study – object”, causing way of explaining the world.