ПРАКСЕОЛОГИЧЕСКАЯ ПАРАДИГМА РАЗВИТИЯ ЛОГИКИ

Анотація

Целью статьи является обоснование тезиса о том, что содержание современных дискуссий о перспективах развития логики как науки позволяет говорить о формировании качественно новой – праксеологической – парадигмы логических исследований.
При этом автор опирается на происходящие изменения понимания отношений современной логики с ее предшествующей историей, с философией и с многочисленными мыслительными практиками в разных сферах жизни человека.
В качестве эмержентных свойств мышления, представляющих интерес для логики, рассматриваются эффективность, успешность, культура. Приводится экспликация этих свойств в праксеологии Т. Котарбинского; она оказывается созвучной с установками формирующейся парадигмы логики. Это установка на синтез всего предшествующего практического и теоретического опыта человечества; установка на широкое понимание эффективности деятельности, и, главное, – установка на равную значимость и единство знания и действия.
Автор приходит к выводу, что любая активность человека эффективна лишь тогда, когда она не просто целенаправленна, но и «правильно» целенаправлена на гармонизацию отношений человека с миром и с самим собой. Истинность знания – не самоцель познания, а средство достижения этой гармонизации. Равно как и любая формальная правильность знания или действия теряет свою ценность без соотнесения с целями и ценностями человеческого бытия.

Метою статті є обґрунтування тези про те, що зміст сучасних дискусій про перспективи розвитку логіки як науки дозволяє говорити про формування якісно нової – праксеологічної – парадигми логічних досліджень.
При цьому автор спирається на зміни розуміння відносин сучасної логіки з її попередньою історією, з філософією і з численними розумовими практиками в різних сферах життя людини.
В якості емержентних властивостей мислення, які становлять інтерес для логіки, розглядаються ефективність, успішність, культура. Наводиться експлікація цих властивостей в праксеології Т. Котарбінського; вона виявляється співзвучною з установками парадигми логіки, що формується. Це установка на синтез всього попереднього практичного і теоретичного досвіду людства; установка на широке розуміння ефективності діяльності, і, головне, – установка на рівну значимість і єдність знання і дії.
Автор приходить до висновку, що будь-яка активність людини ефективна лише тоді, коли вона «правильно» цілеспрямована на гармонізацію відносин людини зі світом і з самим собою. Істинність знання – не самоціль пізнання, а засіб досягнення цієї гармонізації. Так само як і будь-яка формальна правильність знання або дії втрачає свою цінність без співвіднесення з цілями і цінностями людського буття.

The purpose of the article is to substantiate the thesis that the content of modern discussions about the prospects for the development of logic as a science allows us to speak about the formation of a qualitatively new – praxeological – paradigm of logical research.
At the same time, the author relies on the ongoing changes in the understanding of the relationship of modern logic with its previous history, with philosophy and with numerous thought practices in various spheres of human life.
As the emergent properties of thinking, which are of interest to logic, efficiency, success, and culture are considered. Explication of these properties in the praxeology of T. Kotarbinsky is given; it is in tune with the setting of the emerging paradigm of logic. This is a setting to the synthesis of all previous practical and theoretical experience of society; a setting for a broad understanding of the effectiveness of the activity, and, most importantly, the establishment of equal importance and unity of knowledge and action.
The author comes to the conclusion that any activity of a person is effective only when it is not just purposeful, but also «correctly» aimed at harmonizing human relations with the world and with itself. The truth of knowledge is not an end in itself of knowledge, but a means of achieving this harmonization. As well as any formal correctness of knowledge or action, it loses its value without being correlated with the goals and values of human existence.