НЕЛІНІЙНІСТЬ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ІДЕЯ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті експліковано феномен нелінійності в предметному полі сучасної філософії освіти. Проаналізовано провідні методологічні позиції, у яких відображено основні підходи до розуміння нелінійності як феномена постнекласичної раціональності, зокрема для аналізу концепту залучено концепції постмодернізму, постструктуралізму, постпозитивізму, у межах яких нелінійність розкривається через такі ідеї: ризоми (Ж. Дельоз і Ф. Гваттарі), інтертекстуальності (Ю. Крістєва), нелінійного письма (Ж. Дерріда), стрибкоподібного чергування епістем (Д. Фуко), неупорядкованого й різноспрямованого розвитку та принципу проліферації (П. Фейєрабенд) тощо. Висвітлено методологічний потенціал цього концепту для розуміння сучасних освітніх процесів, у тому числі і явища модернізації.

The article explicates the phenomenon of non-linearity in the objective field of contemporary philosophy of education. The key methodological positions, which reflect the main approaches to understanding the phenomenon of nonlinearity such as the concepts of postmodernism, post-structuralism, postpositivism, in the context of which non-linearity is revealed through ideas of: the rhizome (G. Deleuze and F. Guattari), intertextuality (J. Kristeva), non-linear writing (J. Derrida), epistem (M. Foucault), and multi-directional disordered development and proliferation principle (P. Feyerabend), and others, are analyzed. The methodological potential of nonlinearity for understanding contemporary educational processes, including the phenomenon of modernization is investigated.