ФЕНОМЕН ПЛЮРАЛІЗАЦІЇ НОНКОНФОРМНОГО РУХУ В ПОЛІСТИЛІСТИЦІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Анотація

У статті доводиться, що мистецький нонконформізм
60–70-х рр. ХХ ст. виник у СРСР як антитеза ідеологізованому
міфу соцреалізму, що актуалізувало міфотворчість митців
як своєрідну антитезу культу реальності, завданої згори.
Міфопоетика музичного нонконформізму наслідує широкий
спектр модерних, авангардних, постмодерністських інтенцій,
що створює своєрідне еклектичне (полістилістичне) ціле
художніх інновацій. Нонконформізм сформувався в посттоталітарному
просторі як певний протестний рух репресованої
інтелігенції, митців, котрі не хотіли підкоритися вимогам
соціалістичного реалізму. У контексті андеграунду, тобто
підпільного мистецтва, виникає творча настанова перебудови
суспільства засобами мистецтва.

The article proves that the artistic non-conformism of
60-70ies was appeared in the USSR as the antithesis of the idealized
myth of socialist realism. Mythopoetics musical follows
the nonconformity of wide range of modern, avant-garde, postmodern
intentions, creating his native eclectic (poly stylistic)
the whole of artistic innovation. Non-conformism formed in
post-totalitarian space as a protest movement repressed intellectuals,
artists that would not comply with the socialist realism.
In the contex of underground art, there is a creative attitude
transformation of society through art.