АНТРОПОЛОГІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ТЕОЛОГІЇ ДОБИ ПОСТМОДЕРНУ

Анотація

У статті здійснюється релігієзнавчий аналіз антропології
православної теології доби постмодерну. Аналіз антропологічних
учень представників православної теології початку
XXI століття є особливо актуальним, оскільки сьогодні саме
теологічна антропологія визначає характер гносеології, онтології
та систематичної теології. Центр уваги православних
мислителів перемістився із тлумачення властивостей
людської природи й виявлення характерних рис способу
існування людської особистості. Від спекуляцій щодо того,
що саме в людині є образом Божим, православні теологи перейшли
до системного аналізу відносин особистості до Бога.
Розуміння природи цих відносин коливається від постметафізичного
тлумачення «причетності» (А. Папаніколау) до
діалогічної «зустрічі» (Дж.П. Мануссакіс) і «онтології любові»
(Д.Б. Гарт).

The article is an analysis in key of religious studies of anthropology
of Orthodox theology postmodern era. Analysis of
anthropological studies of representatives of the Orthodox theology
of the XXI century is especially relevant today because it
is theological anthropology defines the nature of epistemology,
ontology and systematic theology. The focus orthodox thinkers
review has shifted from interpretation of the properties of human
nature to identify the characteristics of the mode of existence
of the human person. On speculation that the fact that it
is in man is the image of God Orthodox theologians moved to
the systematic analysis of the individual relationship to God.
Understanding the nature of this relationship varies from postmetaphisic
interpretation of «involvement» (A. Papanikolau) to
dialogue «meeting» (J.P. Manussakis) and «ontology of love»
(D.B. Hart).