ГУМАНІТАРНЕ МИСЛЕННЯ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ДОСВІДІ ПІЗНАННЯ Й РОЗУМІННЯ

Анотація

У статті досліджується проблема гуманітарного мислення
в процесі розвитку наукових уявлень про природничо-наукове
та гуманітарне пізнання. Показано, що гуманітарне
мислення є як умовою пізнання внутрішнього (душевного)
стану людини, так і умовою аналізу певних форм її діяльності,
в яких викристалізувані життєва активність і творчість.
Розкривається значення веберівської концепції раціонального
(цілераціонального) для змістовності гуманітарного
мислення. Визначається, що єдність пізнання й мислення за- безпечується культурно-історичним фоном духовного і практичного
прогресу.

The paper shows that humanitarian thinking acts as
the perquisite for cognition as internal (mental) personal
condition, and as the perquisite for analyzing of certain forms
of activity in which vital activity and creativity appears.
Their investigation is the humanitarian cognition, which is
possible in the form of understanding as a result of reflection.
The article reveals the value of consistency of humanitarian
thinking of Weber’s concept of rational (porpose-rational) for
which a clear separation of concepts of «purpose» and «value»
is inherent. We emphasize that the unity of cognition and
thinking is provided by cultural and historical background of
spiritual and practical progress.