ДІАЛЕКТИКА ТОТАЛІТАРНОГО ТА ДЕМОКРАТИЧНОГО:

ДІАСПОРАЛЬНИЙ ВИМІР

Анотація

У статті проаналізовано витоки тоталітарної та індивідуальної
детермінант людської сутності, що перебувають
у діалектичному взаємозв’язку та обумовлюють проектування
соціальної реальності. Застосування цього підходу
до діаспорального способу буття дає змогу виділити основні
аспекти функціонування тотального (держави-реципієнта)
та локального (особистості), усвідомити основні стратегії
поведінки діаспорантів, розглянути механізми співжиття
пасіонаріїв з тотальним організмом, посередництвом яких
досягається повнота буття – «буття-для-себе» і продукується
«культура себе» як два виміри бутєвісного укорінення
людини. На основі аналізу понять «національна меншина»,
«національно-культурна автономія», «національна асамблея»,
«діаспора» автором визначено основні правові моменти
існування етноменшин «де-юре» та «де-факто» в гомогенних
та гетерогенних суспільствах з різним політичним режимом.
Це дало змогу стверджувати, що політико-правовий статус
діаспоральних утворень детермінований типом політичного
режиму країни-реципієнта та визначається ступенем застосування
«кейнсіанського» підходу до вирішення національного
питання.

The article analyzes the origins of the totalitarian and the
individual determinants of the human nature that are in a dialectical
relationship, and condition the design of the social reality.
The application of this approach to the diaspora-based way
of living makes it possible to identify the principal aspects of
functioning of the total (a recipient state) and the local (an individual),
to comprehend the main behavior strategies of diaspora
members, to examine the mechanisms for coexistence of passionate
activists with the entire organism, through which strategies
and mechanisms the fullness of being, «being-for-oneself», is
achieved, and «culture of oneself» is produced as two dimensions
of the being-related establishment of a man. Drawing on
the analysis of the concepts of «ethnic minority», «ethnic and
cultural autonomy», «National Assembly» and «diaspora» the
author has defined the main legal aspects of the «de jure» and
«de facto» existence of ethnic minorities in homogeneous and
heterogeneous societies with different political regimes. That
has made it is possible to argue that the political and legal status
of diaspora-based entities is determined by the type of the political
regime of the recipient country, and is distinguished by the
application degree of the «Keynesian» approach to solving the
nationalities question.