СЕНСУАЛІЗМ ДЖ. БЕРКЛІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ Й НАУКИ

Анотація

У статті розглядається суттєва для сучасної філософії та
науки проблема – проблема самоспоглядання й переоцінки
хибності або істинності сенсуалістичної практики згідно з
основоположним філософським баченням Дж. Берклі. Адже
філософ ставить перед собою мету з’ясувати, як саме ми
сприймаємо за допомогою зору відстань, величину та положення
об’єктів, розглянути, в чому полягає різниця між ідеями
зору й торкання, визначити, чи існує ідея, спільна для
обох цих відчуттів. Дж. Берклі, вивчаючи всі ці питання, які
розглядалися до цього вченими в галузі оптики, дає на них
набагато глибші й фундаментальніші відповіді, що спочатку
руйнують і перевертають наше вузьке, але загальноприйняте
розуміння нашої чуттєвості. Філософ вступає в дискурс
з ученими-оптиками, які намагаються пояснити, що люди
вимірюють і оцінюють відстань до предмета завдяки куту
розходження променів. Він повністю відкидає цю теорію як
пояснення чи як причину. Дж. Берклі намагається спростувати
наявність променів у природі, спростовує твердження,
що саме кути розходження променів дають нам змогу оцінити
відстань.

An essential and modern philosophy and science problem is
being considered: the problem of introspection and re-assessment
of truth and falsity of sensualistic practices, according to
the fundamental philosophical views of J. Berkley. The philosopher
aims to find out how we perceive by sight distance, size and
position of objects, to consider what the difference between the
ideas of sight and touch, and, whatever there is an idea common
the both these feelings. J. Berkley, considering all the issues,
discussed by scientists in the field of optics, gives them much
more deeper and fundamental answers , which at first destroy
and overthrow our narrow, but generally accepted understanding
of sensuality. The philosopher enters into discourse with
scientists-optics who try to explain that people measure and
estimate distance to a subject through an angle of rays divergence.
He completely rejects this theory as the explanation of
how and why. J. Berkley tries to deny the presence of rays in the
nature, and denies the allegation that difference angles of rays
allow us to estimate distance. It would be ridiculous to assume
that a child, an idiot, or a dog measures angle of rays to conclude
distance. We do not ever do it as well. Of course, distance cannot
be taken by itself, because it is by its nature not perceived, it is
clear that there exists another idea, accepted in the act of vision
which serves as mean of introduction to our spirit or sense
the idea of distance. So, as these angles and lines themselves are
not perceived by vision, it turns out that the spirit judges about
distance not by them. But here J. Berkley indicates that behind
our experience there are always these feelings existing near distance
estimation, and perceived by us by looking at the subject
on large or small distances and telling us about distance itself.