«ВІДКРИТІСТЬ» У СОЦІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ:

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ОКРЕСЛЕННЯ ФЕНОМЕНІВ «ПУБЛІЧНІСТЬ» І «ПРИВАТНІСТЬ»

Анотація

У статті аналізуються найбільш поширені підходи до
інтерпретації відмінності між публічною та приватною сферами
соціальної реальності. Ключовими характеристиками
публічності вважають її видимість, спостережуваність для
інших та орієнтацію на колективні дії або спільні інтереси
багатьох людей. Відповідно, приватна сфера вважається
сферою індивідуалізму й таємності, прихованості від суспільства.
Тому пару понять «публічне – приватне» найчастіше
застосовують для позначення тих соціальних сфер, які
розрізняються між собою за однією із зазначених характеристик,
тобто відкритості/прихованості або колективності/
індивідуалізму. Визначається, що критерії відкритості/закритості
й колективності/індивідуальності не можуть бути
достатніми для опису феномена публічності. Щоб пояснити
специфічну відкритість публічності, її варто відрізняти від
«репрезентативної відкритості».

The article analyzes the most common approaches to the
interpretation of the difference between public and private
spheres of social reality. Visibility, observability for others
and focus on collective action or the common interests of
many people are found to be key features of the publicity. Accordingly,
the private sector is considered to be the area of
individualism and privacy, secrecy from society. Therefore
a couple of the concepts of “public – private” is often used
to refer to those social sectors which differ by one of the following
characteristics of openness/secrecy or collectivism/
individualism. It is established that the criteria of openness
closure and collective/individual can not be sufficient to describe
the phenomenon of publicity. In order to explain the
specific openness of publicity should be distinguished from
the “representative openness”.