ВАЛЬТЕР БЕНЬЯМІН ПРО НАСИЛЛЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН

Анотація

У статті проаналізовано особливості визначення змісту поняття «насилля» та сутнісних характеристик цього соціального феномена у філософській спадщині Вальтера Беньяміна, зокрема в працях «До критики насилля», «Мистецький твір у добу своєї технічної відтворюваності», «Про мову взагалі та про мову людини». З’ясовано, що Вальтер Беньямін здійснив спробу виявлення «чистого» насилля, залишаючи поза увагою його фізичні та морально-психологічні аспекти. Насилля в суспільному бутті, за Вальтером Беньяміном, реалізується через опозицію «міфічне – божественне» насилля, з яких функціонально перше спрямоване, ґрунтуючись на владному принципі, на встановлення права через самоутвердження (насилля заради насилля), а друге – на його знищення через самообмеження на принципі справедливості, тобто через відмову від пошуку нових об’єктів. На основі розрізнення насилля залежно від історичної значимості цілей, які мають бути ним досягненні, Вальтер Беньямін аналізує легітимізацію насилля за умов відсутності значимих цілей правом на протест та військовим правом.

The paper analyzes the features of the definition of concept of “violence” and the essential characteristics of this social phenomenon in the philosophical legacy of Walter Benjamin, particularly in the works “Critique of Violence”, “The Work of Art in the Age of Its Technological Reproducibility”, “The language in general and about the language of man”. It was found that Walter Benjamin attempted to identify “pure” violence, leaving aside its physical, moral and psychological aspects. The violence in social life, by Walter Benjamin, is realized through opposition “mythical – divine” violence of which first is functionally directed, based on authoritative principle, to establish law through self-affirmation (violence for violence) and the second – at its destruction through self-restraint on the principle of justice, i. e. through rejection of finding new objects. On the basis of distinguishing of violence depending on historical importance of goals to be achieved by it, Walter Benjamin analyzes legitimization of violence in the absence of meaningful goals by the right to protest and military law.