ФІЛОСОФІЯ МОЖЛИВОГО В КУЛЬТУРІ

Анотація

Існування модальності дозволяє аналізувати форми людської
діяльності, форми культури і свідомості з точки зору
їх відтворювального змісту. Аналіз тієї або іншої функції
культури не зводиться до її ототожнення з модальністю,
але повинен виявити структуру модальності, що лежить в
її конкретно-історичній формі, виявити провідну модальність.
Розмежування трьох модусів буття і трьох модальностей
висловлювання належить до прадавніх тем філософії.
Ще Арістотель проводив ретельне розрізнення між дійсним,
можливим і необхідним – ділення, пізніше розвинене в середньовічній
схоластиці і Кантом. Очевидно, вичленення трьох
модальностей відповідає якійсь глибинній моделі свідомості.
Особливий інтерес цій тріаді надає той факт, що, очевидно,
вона ніяк не укладається в діалектичну схему, не розкладається
на тезу, антитезис і синтез. Кожна з модальностей визначається
по відношенню до іншої, але не може бути зведена
до синтезу двох інших модальностей або до їх опосередкування.
Сучасна філософія, вичерпавши модальність сущого
і належного, які звужували її теоретичну достовірність, відкриває
в собі можливість третьої модальності – модальності
можливого, яка здатна розширити її практичну застосовність.

Existence of a modality allows to analyze forms of human
activity, a form of culture and consciousness from the point of
view of their reproduction contents. The analysis of any function
of culture doesn’t come down to her identification with a
modality, but has to reveal the structure of a modality lying in
her concrete historical form, reveal the leading modality. Differentiation
of three modes of life and respectively three modalities
of the statement belongs to the most ancient subjects of philosophy.
Still Aristotle carried out careful distinction between
real, possible and necessary – the division later developed in medieval
scholasticism and by Kant. Obviously, exarticulation of
three modalities corresponds to some deep model of consciousness.
Particular interest gives to this triad the fact that, most
likely, it doesn’t keep within the dialectic scheme in any way,
doesn’t decay on the thesis, the antithesis and synthesis. Each of
modalities is defined in relation to another, but can’t be reduced
to synthesis of two other modalities. It is an essential triplicity,
but not modification of a dyad, not a combination of opposite elements,
as in the majority of ternary constructions. Now philosophy,
having exhausted a modality of real and necessity, which
narrowed its theoretical reliability, opens itself a possibility of
the third modality – a modality of possibility, which is capable
to expand its practical applicability.