СВІТОГЛЯДНІ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПІДВАЛИНИ РОЗВИТКУ ЛІБЕРАЛІЗМУ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Анотація

У статті підкреслено, що становлення ліберальної доктрини у Західній Європі стало результатом закономірного
розвитку європейського суспільства у напрямку емансипації індивіда, в той час як у Російській імперії ця тенденція
сформувалася у підсумку гостро визрілої потреби докорінної
реформації суспільних відносин під впливом ідей Просвітництва. Показано, що протоліберальні інтенції у внутрішній
політиці Російської імперії розпочинаються за царювання
Катерини ІІ, яка, захопившись концептом «освіченого абсолютизму», розпочала реформи спрямовані на лібералізацію
суспільного буття, які однак провадилися вкрай вибірково
та ситуативно, не зумовивши докорінної трансформації політичного устрою. Продемонстровано, що започаткована Катериною ІІ лібералізація суспільного буття мала вкрай амбівалентне значення для розвитку національного руху на теренах
України: з одного боку, імператриця зруйнувала залишки
політичної окремішності українського народу, а з іншого –
відкрила шлях для проникнення у суспільну свідомість привілейованих верств населення ідей лібералізму, тим самим
сформувавши соціокультурні підвалини для нового спалаху
українського національного руху.

The article emphasizes that the formation of a liberal doctrine in Western Europe was the result of the natural development of European society in the direction of the emancipation of
the individual, while in the Russian Empire this tendency was
formed as a result of the heavily actualized need for radical reformation of social relations under the influence of the ideas of
the Enlightenment. It is shown that the proto-liberal intentions
in the internal policy of the Russian Empire were started during
the reign of Catherine II, who was enthusiastic about the concept
of “enlightened absolutism” and so began reforms aimed at liberalizing of social life, which, however, were carried out in very
selective and situational way, without causing a radical transformation of the political system. It has been demonstrated that
the liberal transformation of social life initiated by Catherine II
was extremely ambivalent for the development of the national
movement in Ukraine: on the one hand, the Empress ruined the
remnants of the political self-governing of the Ukrainian people, and on the other, she opened the way for the liberal ideas
to penetrate the public consciousness of the privileged classes
of population, thus forming the socio-cultural foundations for a
new outbreak of the Ukrainian national movement.