ОСОБЛИВОСТІ РАЦІОНАЛЬНОСТІ В ДИСКУРСІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Анотація

Постмодерністський «виклик» класичній раціональності полягає у спробі «перевернути» усталені смисли з метою
виходу за їхні межі, що призводить до розширеного тлумачення раціональності, яка розуміється не тільки як метод
пізнання дійсності, заснований на розумі, але і як структура, що має власні закони й особливості. Постмодернізм,
надаючи перевагу «екстенсивності поверхні» думки перед
«інтенсивністю» її «вертикалі», акцентує «ерудицію» як
методологічний інструмент дослідження «множинностей»,
що є de facto множинністю інтерпретацій. У гносеології
відбувається спроба ліквідувати картезіанську суб’єкт/
об’єктну парадигму, а також – прагнення пересадити методи гуманітарних наук на ґрунт природничо-наукових дисциплін, що породжує розуміння буття та його феноменів як
структур мови.

Postmodern “challenge” classic rationality is to try to
“flip” a well-established meanings with the aim of going beyond
their limits, leading to a broader interpretation of rationality,
which is understood not only as a method of understanding
reality based on reason, but also as a structure that has its
own laws and peculiarities. Postmodernism, preferring the
“extensiveness of the surface” thoughts before the “intensity”
of its “vertical” emphasizes “knowledge” as a methodological
research tool “many”, which is the de facto multiplicity of
interpretations. In epistemology, the attempt to eliminate
cartasense subject/object paradigm, and also – the desire to
transplant the methods of the Humanities on soil scientific
disciplines, which creates an understanding of life and its
phenomena as structures of the language.