СУБСТАНЦІОНАЛЬНИЙ І ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХОДИ В РОЗГЛЯДІ ОСВІТНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ

Анотація

Розгляд освітньої реальності в її відносній автономії дає
змогу визначити принципові відмінності між субстанціональним і функціональними підходами. Освіта може розумітися як суспільне явище, так і як педагогічний процес.
Освіта є тим унікальним фактором, який потенційно формує
суспільство у відповідь на виклики самого суспільства. При
цьому освітня реальність є субстанціональною основою освітнього суспільства, у подальшому задаючи перспективу його
трансформації в суспільство знань. Це створює передумови
для взаємопроникнення соціальної та освітньої реальності.
Концептуалізація освіти на основі її онтологізації розглядає
освітню реальність у статиці. Цим пояснюється методологічна вимога десубстанціалізації концептуалізації як соціальної, так й освітньої реальностей, можливості синтезу та
гібридизації яких виявляються в площині структурно-функціонального аналізу. У цій площині репрезентації освіти в
контекстах епістемної культури суспільства знань можуть
висувати домагання на статус універсальної соціальної технології, не втрачаючи при цьому своїх конститутивних онтологічних характеристик.

The consideration of educational reality in its relative autonomy makes it possible to determine the fundamental differences between substantive and functional approaches.
Education can be understood as a social phenomenon, and as
a pedagogical process. Education is the unique factor that potentially shapes society in response to the challenges of society
itself. At the same time, educational reality is the substantive
basis of an educational society, further specifying the prospect
of its transformation into a knowledge society. This creates the
prerequisites for the interpenetration of social and educational
reality. Conceptualization of education on the basis of its ontologization considers educational reality in statics. This explains
the methodological requirement of desubstantialization of conceptualization of both social and educational realities, the possibilities of synthesis and hybridization of which turn out to be
in the plane of structural and functional analysis. In this plane,
the representation of education in the contexts of the epistemic
culture of the knowledge society can make claims to the status
of universal social technology without losing its constituent ontological characteristics.