СТАНОВЛЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ БАЖАННЯ В КОНТЕКСТІ ВИРІШЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

Анотація

У статті визначено необхідність концептуалізації поняття бажання в контексті вирішення психофізичної проблеми.
Установлено основні підходи до психофізичної проблеми, їх
специфіку та гносеологічні передумови. Аналізуються підходи до вирішення психофізичної проблеми в концепціях
класичних філософів: Августина, Декарта, Спінози, в психоаналізі – Фройда й сучасних філософів свідомості: Нагеля,
Чалмерса, Деннета та Черчленда. Показана історична спадкоємність між цими підходами, їх перетворення і спільні риси
в осмисленні концепції бажання. Виявлено, що вирішення
психофізичної проблеми в межах дослідження психіки й тіла
індивіду виявляється неможливим. Як перспективний підхід
до психофізичної проблеми пропонується нейтральний монізм Бенедикта Спінози з його розвитком у психоаналітичній
концепції бажання, яка ґрунтується на тих самих моністичних принципах.

The necessity of conceptualization of desire in the context of
mind-body problem is argued. The main approaches towards the
mind-body problem, their specifics and epistemic basis are determined. This article analyzes approaches towards mind-body
problem in the conceptions of classical philosophers St. Augustine, Descartes, Spinoza, Freud’s psychoanalysis and modern
philosophers of mind Nagel, Chalmers, Dennett and Churchland. The historical continuity between these approaches, their
transformations and common features are argued. It was shown
that the solution of mind-body problem is impossible at the scale
of individual psychic and body. Benedict Spinoza’s neutral monism with its development in psychoanalytic conception of desire
based on the same monistic principles is proposed as the perspective approach towards the mind-body problem.