СТРАХ СМЕРТІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ПОДОЛАННЯ У ФІЛОСОФІЇ ЕПІКУРА

Анотація

У статті розглядається спроба подолання Епікуром
трьох найбільших страхів людини: перед природою, богами та смертю. Констатується, що фізика Епікура, яка була
покликана звільнити людину від страху перед природними
явищами, тримається на положенні, що з небуття нічого не
виникає, а дійсність не зазнає принципових змін і представлена через атоми та порожнечу. Визнаючи випадковий рух
атомів, Епікур тим самим закладає основи своєї етики, адже
дане твердження уможливлює появу людської свободи волі,
даючи змогу відкинути ідею панування в людській долі фатуму та ідею приречення всього устрою життя Всесвіту. Зауважується, що Епікур був першим, хто поборов страх перед
богами, заперечивши їх вплив на життя людей та природи.
Так само і смерть, як переконаний філософ, не має до нас ніякого відношення, адже коли людина існує, смерті ще немає,
а коли приходить смерть, тоді вже немає людини. Робиться
висновок, про те, що в своїй філософії Епікур стверджує ідеал мудреця-філософа, який не дозволяє надмірно хвилювати
свою душу жодними пристрастями, адже володіючи знаннями, він долає будь-які страхи і здатен жити в поміркованості
своїх задоволень навіть на тлі перспективи кінця.

The article examines the attempt to overcome Epicurus’s
three greatest fears of man: before nature, gods and death. It is
stated that the physics of Epicurus, which was called to liberate
man from fear of natural phenomena, is held in a position that
nothing happens from nothingness, and reality does not undergo fundamental changes and is represented through atoms and
emptiness. Recognizing the random motion of atoms, Epicurus
thereby lays the foundation of his ethics, since this statement
enables the emergence of human freedom of will, allowing the
idea of reigning in the human destiny of the fate and the idea of
the doom of the entire mode of life of the universe to be rejected. It is noted that Epicurus was the first to overthrow the fear
of the gods, denying their influence on the lives of people and
nature. Similarly, death, as a persuasive philosopher, has nothing to do with us, because when a person exists, there is still no
death, and when death comes, then there is no human being. It
is concluded that in his philosophy Epicurus claims the ideal of a
wise philosopher, who does not allow excessive excitement of his
soul without any passions, because in knowledge, he overcomes
any fears and is able to live in the moderation of his pleasures,
even against the background of the end.