МІСЦЕ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ І. ОГІЄНКА В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ

Анотація

У роботі розкрита своєрідність національної філософії, методологічні стратегії демаркації філософського та нефілософського, а також умови залучення певного духовного спадку в контекст української історії філософії.

          Досліджено причини відсутності уваги філософів до інтелектуальної спадщини І. Огієнка. З цією метою розкрито основні підходи до розгляду історико-філософського процесу. Показана неоднозначність запропонованого Г. Гегелем підходу до розуміння історико-філософського процесу. Тривале і майже безроздільне панування запропонованої Г. Гегелем абстстрактно-логічної схеми історичного розвитку філософського знання, в межах якої історико-філософський процес розглядається як раціонально впорядкований поступ думки мало неоднозначні наслідки.

          Обгрунтовано, що чільне місце у процесі відродження колективної пам’яті спільноти належить історії філософії, котра акумулює та репрезентує історичний досвід спільноти, розкриває напрям розвитку інтелектуальної думки, тим самим виявляючи та експлікуючи внутрішню логіку розвитку та сенс життя спільноти. На цій концептуальній  підставі показано, що маргіналізація філософської складової інтелектуальної спадщини І. Огієнка була обумовлена пануванням просвітницьких теорій історії філософії, орієнтованих на побудову універсальних схем історико-філософського розвитку.

          Акцентування уваги на важливому значенні культурного контексту філософської проблематики, відбулося завдяки зміні світоглядних і ціннісних пріоритетів суспільства, в тому числі і українського, в кінці ХХ ст. Ці зрушення зумовили зростання інтересу дослідників до культурного контексту, ментальної  своєрідності суспільства, а також теорії національної філософії. Розробка останньої відкрила можливість для залучення творчої спадщини І. Огієнка в історико-філософський контекст.