«МЫ ДИАЛЕКТИКУ УЧИЛИ НЕ ПО ГЕГЕЛЮ». ФИЛОСОФИЯ В ЗЕРКАЛЕ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ПРОПАГАНДЫ: ПОПЫТКА АНТРОПОЛОГИЧЕСКОГО ПОДХОДА

Анотація

В статті обґрунтовується важлива роль раціональної аргументації в сучасній політиці. Метою дослідження є демонстрація глибокого взаємозв’язку філософського і політологічного дискурсів через призму політичної антропології. Показано, що антропологічний підхід є ефективним для дослідження механізмів відтворення символів та смислів радянського і навіть імперського періоду  в дискурсі сучасної пострадянської пропаганди.

Автори виходять з аналізу відмінності в розумінні протиріччя діалектичною і формальною логікою. Герменевтика гегелівських текстів здійснюється в контексті культурологічного підходу із залученням методологічного інструментарію політичної антропології. Автори показують, що закон виключення третього не спростовується в гегелівському вченні про протиріччя. Намагаючись усвідомити цілісніть об’єкта, що пізнається, як синтетичну єдність характеристик, які взаємно суперечать, Гегель використовує діалектичну кон’юнкцію, яка не виключає, а знімає формально-логічну диз’юнкцію Аристотеля.

Автори наполягають  на доцільності розрізнення сфер суспільної комунікації: в одних                  методологічну  і практичну  ефективність матиме звичайна диз’юнкція, в інших – діалектичний синтез різноманітних і навіть протилежних характеристик  об’єкту та висловлювань про нього.

В політичному, а особливо в пропагандистському дискурсі, як правило, здійснюється профанація філософських вчень, яка неминуче призводить до їх спотворення. Прикладом такої профанації є інтерпретація В. Сурковим гегелівського вчення про діалектичне протиріччя. На основі власного тлумачення вчення Г. Гегеля про протиріччя, автори здійснюють реконструкцію тексту В. Суркова. Автори підкреслюють, що для  деконструкції такої профанації необхідно піддавати аналізу світоглядні засади свідомості суб’єктів політичної та пропагандистської боротьби.