ІГРОВІ ЧИННИКИ В СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ ЯК ІНІЦІАТИЧНА СПІВПРИЧЕТНІСТЬ ТВОРЧОСТІ

Анотація

У статті розглянуто проблему ігрового в сучасному мистецтві як такого, що поєднує граничне й метаграничне буття. Водночас ставиться питання, наскільки самоцінність гри в сучасному мистецтві здатна актуалізувати особистісні сенси та цінності або, навпаки, замкнути сенсотворчий потенціал в ігрові межі, позбавлені референціальності. Також аналізується можливість причетності постмодерного «карнавалу сенсів» не тільки до граничного, а й до метаграничного буття. Прихованість сенсів у сучасного мистецтва розглядається в аспекті потенційного втягування особистості в захопливу гру розкодування його та розігрування класичного в новітньому постмодерному аспекті. Також описується, як саме глибинна потреба у священному людини сучасної культури пов’язана з неабиякою популярністю залучення особистості у творчі або співтворчі дійства, розвитком креативності тощо.

The article deals with the problem of role-playing in modern art, as a means of linking bounded and metabounded existence. Besides, the author examines the question whether the role-palying element in modern art is a useful tool for actualizing the senses and values of a person or, vice versa, it hinders the sense-creating potential to reach beyond the game boundaries which have no references. The possibility of post-modernist “carnaval of senses” to be a part of both bounded and meta-bounded existence is also analized. Hidden senses, a feature of modern art, are considered from the point of view of potential invitation of a personality to join the thrilling game of decoding them and representing classical elements in the newest post-modernist context. Also describes in which way deep need in sacred of men of modern culture connected to big popularity of personality initiation to creative and so-creative actions and progress of creativity.