Проблема локального у філософській традиції та в сучасній філософії культури

Анотація

У статті розглядається проблема локального в історії філософії і в сучасній філософії культури. Підкреслюються актуальність і міждисциплінарний характер цієї проблематики. Простежується еволюція концептів «локальне» і «локальність» у класичній і сучасній філософії (на прикладі концепцій окремих мислителів), а також визначається значення цих понять для осмислення сучасного культурного контексту. Так, зокрема, простежується розвиток уявлень про локалізацію об’єкта в просторі в античній філософії (у Платона). Проблема локального в некласичній і постнекласичній філософії розглядається в контексті кризи культурних цінностей. На основі аналізу робіт П. Слотердайка, І. Хассана, Ж. Бодріяра та інших, а також останніх наукових публікацій робиться спроба дати визначення поняття «локальність» як культурного феномена. Акцентується увага на аналізі проблеми локального як філософського концепту, а також як феномена культури в рамках постмодерністських концепцій, теорії культурної глобалізації, в мікросферологіі П. Слотердайка. Принцип “indetermanence” І. Хассана, який найбільш повно розкриває постмодерністську відмову від ієрархічного структурування культури і процес переходу від центрування до «розкидання», до периферійної дислокації культурних об’єктів і явищ, розглядається як так зване методологічне підґрунтя локальності як феномена культури. Локальність визначається автором статті як «певний цілісний мікросвіт (мікросфера), що утворений людиною або групою людей як частина його (їх) життєвого світу і який акумулює ключові, особливо значущі для людей цінності, ідеї, уявлення, символи тощо у певній сфері людської життєдіяльності». Розглядаються основні характеристики локальності як культурного явища, а саме належність до певного місця (локуса); фрагментарний характер (локальність – це фрагмент світу, космосу і цілісний мікросвіт, що живе за своїми законами); просторово-часовий характер, хронотопічність; динамічність та історичність; антропологічність, тобто центрованість навколо людини або групи людей; символічний характер.