Теоретичний аспект трансгуманізму в межах історіософського дискурсу

Анотація

Стаття присвячена розгляду теоретичних аспектів трансгуманізму в напрямі історіософського дискурсу. Увага акцентується на цифровізації суспільства, що живить основні питання трансгуманізму, особливо стосовно антропологічної сфери. В цьому аспекті трансгуманізм виступає тим теоретичним підходом, який пропонує здійснити футурологічний екскурс у майбутнє людини, так би мовити, від людини нинішнього фізичного типу до постлюдини. Людина тут розуміється як об’єкт експерименту для застосування до неї інноваційних біотехнологій, спрямованих на штучне удосконалення її фізичних можливостей. Йдеться про вирішення однієї з головних проблем, а саме імморталізму (безсмертя). У статті наведено думки вчених двох полюсів дослідження трансгуманізму, а саме позитивні та дискусійні. Зокрема, на основі праць відомих ідеологів цієї наукової течії (Н. Бостром, Р. Курцвейл, Дж. Хакслі) вказується на ярко виражену проєктивну рису трансгуманізму, що сприяло поширенню дискусій серед учених про неможливість або небезпеку у реалізації трансгуманістичної програми перетворень. У статті розкрито витоки трансгуманізму і, головне, погляди вчених стосовно цього питання. Виявлено певну біполярність у вивченні трансгуманізму у співвідношенні з гуманізмом та постмодернізмом. З одного боку, трансгуманізм розглядається як втілення деяких гуманістичних та постмодерністських елементів. З іншого боку, він має принципові відмінності, наприклад розуміння людського роду не кінцем нашої еволюції, а її початком. Звідси випливають такі поняття, як «транслюдина» та «постлюдина», де перший тип розуміється перехідним етапом до вирішальної стадії – пост-людини. Антропотехнологічний фактор пронизує трансгуманізм, створюючи футурологічну програму перетворень усіх сфер життя, враховуючи космічний рівень. У статті зазначено, що такі теоретичні характеристики трансгуманізму наводять деяких учених (А. Щербина) до думки про його схильність до утопії, причому утопії глобального масштабу.