Соціально-культурний феномен особистості

Анотація

Аналіз особистості як культурно-історичного феномена, на нашу думку, є важливим у розумінні процесу та механізмів зародження, формування й розвитку особистості зі зміною конкретних культурно-історичних форм існування людства. Бачення закономірностей цього процесу дає вихід на прогнозування можливих шляхів, напрямів та особливостей розвитку людини в сучасних та майбутніх культурно-історичних умовах. Це характеризується початком пробудження свідомості, виділення людини, виникнення ідеального образу, який можна осмислити, втілити у дійсність. Усвідомлення відмінності себе від іншого з’являється з роздвоєнням свідомості на власне свідомість і самосвідомість, коли з’являється така форма інобуття реального, як засіб виробництва, матеріальний посередник. Стаття присвячена соціально-культурному феномену «особистість». Автором доведено, що феномен особистості виник на певному етапі історичного розвитку, тому можна певним чином спростувати тезис О. Леонтьева про те, що «особистість народжується двічі», адже у такому разі необхідно було зазначати, що особистість є феноменом, який зустрічається на всіх етапах розвитку людини. Визначено, що ілюзорність сучасного буття людини, а також утвердження постмодерністського концепту «смерті суб’єкта» зумовлює необхідність звернення дослідників до проблеми особистості, що супроводжується виразною неоднозначністю її визначення. Однак є група дослідників, які говорять про те, що особистість є результатом еволюційного розвитку людської психіки, що свідчить про те, що людина буває у межі надсоціального та соціального, причому вона піднімається над усіма соціокультурними традиціями і керується внутрішніми нормами (совістю) та загальнолюдськими цінностями Інша ж група вважає, що особистість – це результат соціокультурної обробки індивіда у результаті його соціалізації. Також у роботі з’ясовано, що формування соціального об’єкта, у якому визначена соціальна роль, означає утвердження особистості, котра буде привілеєм для тих, хто не лише здатний стати членом суспільства, але й має змогу піднятися над його певним чином сформованими історично нормами у сферу загальнолюдського чи надлюдського, яке виражається через етичне або релігійне почуття.