ЛЮБОВ ДО БОГА ЯК ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ОСОБИСТОСТІ У ФІЛОСОФІЇ ЛЮБОВІ МИКОЛИ БЕРДЯЄВА

Анотація

У статті здійснено філософський аналіз концепції любові релігійного мислителя ХХ ст., екзистенціаліста Миколи Бердяєва. У контексті любовної проблеми досліджується критика філософом «аскетичних квіток чернецтва», суперечність індивідуального та родового начал, полярність статей і досягнення істинної містичної статі – андрогіна, як образу Божого. Розглядається зміст поняття «любов» через призму творчості, свободи, особистості. Здійснюється дослідження розрізнення філософом любові-Ероса й любові-жалості, культу вічної жіночності й культу Діви Марії, унаслідок обґрунтування християнського полум’я любові – агапе. Стаття присвячена розкриттю ідеї Миколи Бердяєва, згідно з якою любов мислиться не як засіб, а як феномен, метафізична єдність, одкровення особистості до особистості небесного порядку – Богу.

In the article, a philosophical analysis of 20th century religious thinker, existentialist Mykola Berdyayev’s concept of love is presented. In the context of the question of love, the article researches the critique of the philosopher on the «ascetic flowers of monastic life,» the antagonism between individual and generative sources, the polarity of the genders, and the achievement of the essential mystical gender, that of the androgyne, as image of God. The meaning of the concept of «love» through the prism of creativity, freedom, and personhood is examined. The distinction between Eros and sympathetic love, and between the cult of the eternal feminine and the cult of the Virgin Mary as seen from the perspective of the Christian fire of lovе – agape by the philosopher of love is researched.The article is dedicated to the examination of Mykola Berdyayev’s idea, according to which love is regarded not as a method, but as a phenomenon, a metaphysical unity, the revelation of the person to the Person of the heavenly order, God.