КАНТІАНСЬКІ МЕДИТАЦІЇ МАРТІНА ГАЙДЕҐҐЕРА ПРО СУТНІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ

Анотація

Печеранський І. П. Кантіанські медитації Мартіна Гайдеґґера про сутність людської свободи. - Стаття.

У статті здійснюється історико-філософський ана­ліз гайдеґґерівської інтерпретації кантового вчення про свободу у контексті взаємоінтеграції трансценден­талізму й практичної філософії, переосмислення арис- тотелевих категорій «актуального» та «потенційного», проблеми каузальності, руху та кінечності.

У рамках традиції німецького ідеалізму, врахову­ючи вищезазначені проблеми, особливу увагу до себе привертає творчість пізнього М. Гайдеґґера, що є роз­ривом і водночас безперервним розвитком кантового проєкту. Якщо говорити про так званий «поворот» у мисленні М. Гайдеґґера, який в основному зводить­ся до переоцінки практичної філософії І. Канта, то важливим у цьому відношенні є його лекційний курс 1930 року «Сутність людської свободи», який містить роздуми про взаємозв’язок проблем істини, свободи та практики.

У результаті аналізу кантіанських медитацій М. Гайдеґґера про сутність людської свободи, німець­кий вчений доходить тези про важливість тіснішої вза- ємоінтеграції трансценденталізму і практичної філосо­фії; вдається до синтезу кантової дефініції свободи та 

аристотелевих розмислів про актуальне та потенційне; обґрунтовує думку, що Я рухається на рівні базової конституції, і цей рух Я, який він називає Bewegung, невіддільний від руху речей у світі; переосмислює ди­наміку фізичного світу, який не існує поза пережитим досвідом, що передбачає його коеволюцію та спіль­ний рух з Я; відстоює тезу, що темпоральність Dasein не існує окремо від прогресування речей у світі; наго­лошує на ідеалістичному синтезі теорії та практики, а також обстоює думку, що проблеми буття та істини прямо пов’язані з проблемою свободи; дослідження свободи ставить у залежність від трансцендентного ро­зуму та проблеми каузальності, показуючи, що етика ґрунтується насамперед на свободі, а та своєю чергою на каузальності як результаті практичної свободи, що залежить від свободи трансцендентальної; переосмис­лює питання про каузальність та свободу, щоб проде­монструвати, що насправді саме свобода уможливлює каузальний зв’язок як тип темпорального буття.