Пізнання темпорального перебігу в контексті особистісного ціннісного сприйняття людиною часових перспектив

Ключові слова: часові стани, сучасність, направленість часового перебігу

Анотація

Робота присвячена дослідженню питання про сутність часу як однієї з фундаментальних категорій навколишнього світу, яка стосується загальних понять, що виражають чутливе сприйняття та його зв’язок з реальністю. Підкреслюється, що вивчення часового руху матерії доволі складний процес, позаяк він сприймається не безпосередньо, а опосередковано через темпоральний вплив на матеріальні елементи, які поступово змінюються. Темпоральні характеристики, які зумовлюють конкретні стани речей і процесів, – це не зовнішні реальні прояви, а особистісна перцепція спостерігача, на підставі якої формуються уявлення про внутрішні зв’язки подій у матеріальному світі. Тому час – не абсолютне, а відносне явище, і питання вивчення часових перспектив соціальних та індивідуальних систем, їх зіткнень і трансформацій є досить актуальним. У статті проаналізовані два філософські підходи до співставлення таких визначальних категорій, як час і буття: статичну та динамічну наукові концепції часу. Детально розглянута пануюча нині теза, за якої часовий перебіг завжди відбувається у напрямі від минулого до майбутнього. Вона полягає в тому, що часовий рух завжди відбувається транзитом через сучасність, на зупиняючись у ній, і продовжується в майбутті, щоразу збільшуючи обсяг минулого за рахунок нових фактів, що відходять із сучасності у минулі події. Такий процес відбувається перманентно, він не може зупинитися, у цьому, власне, полягає феномен часового руху в природі. Надана оцінка усвідомленої спостерігачами протяжності таких темпоральних категорій, як «минуле», «сучасне» та «майбутнє». Також вивчені наукові припущення окремих дослідників стосовно критики концепції про однонаправленість часового руху та зумовленість змін у стані матерії виключно у напрямі від минулого до майбутнього та оцінені їхні позиції щодо можливості інверсії напряму часового потоку. В роботі також надана розгорнута характеристика взаємин різних часових станів. Розглянуте питання про місце сучасності у співвідношенні трьох часових суперпозицій. Обстоюється позиція, що минуле, нинішнє і майбутнє продукуються сучасним періодом.

Посилання

1. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. Москва : Наука, 1988. 520 с.
2. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / пер. с англ. Общ. ред. В.И. Аршинова, Ю.Л. Климонтовича и Ю.В. Сачкова. Москва : Прогресс, 1986. 432 с.
3. Логинова Н.А. Развитие личности и ее жизненный путь. Принцип развития в психологии. Москва : «Наука» 1978. С. 156–172.
4. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. Т. 2. Философия природы. Москва : Изд. Социально-экономической литературы. 1975. 695 с.
5. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. Соч. Москва : Государственное социально-экономическое издательство, 1937. Т.V. 814 с.
6. Уитроу Д. Естественная философия времени. Москва : Прогресс, 1964. 431 с.
7. Zimbardo P.G., Boyd J.N. Putting time in perspective: A valid, reliable individual differences metric. Journal of Personality and Social Psychology. 1999. No. 77. Р. 1271–1288.
8. Дьяков И.Н. Проблема взаимоотношения субстанции и времени. Москва : Этюд, 1917. 42 с.
9. Бердяев Н.А. И мир объектов. Мир философии: В 2 т. Москва : Политиздат, 1991. Т. 1. 624 с.
10. Хайдеггер М. Бытие и время. Москва : Ad Marginem, 1997. 503 с.
11. Аскин Я.Ф. Проблема времени, ее философское истолкование. Москва : Мысль, 1966. 200 с.
Опубліковано
2021-07-06
Як цитувати
Гуйван, П. (2021). Пізнання темпорального перебігу в контексті особистісного ціннісного сприйняття людиною часових перспектив. Актуальні проблеми філософії та соціології, (29), 9-13. https://doi.org/10.32837/apfs.v0i29.952