Потяг до безсмертя Осіріс у людському бутті

Ключові слова: смерть, безсмертя, особистість, Осіріс

Анотація

Проблема смерті та безсмертя особистості особливо актуальна та гостро постає у сучасному українському суспільстві у зв’язку з трагічними розстрілами на Майдані (Небесна Сотня) та тисячами вбитих молодих українських військових у зоні АТО. Ця робота присвячена відповіді на ключове філософське питання людського буття: чому людина шукає та хоче безсмертя?

У статті розглянута психоаналітична структура особистості та проблема смерті і безсмертя у праці З. Фройда «Ми і смерть». За З. Фройдом, людська особистість (психіка) складається з трьох структур: Ід (Воно), Его (Я) та Супер-Его (Над-Я). Ід співвідноситься з підсвідомістю, Его – зі свідомістю, СуперЕго – моральний регулятор поведінки, який контролює роботу Его і оберігає його від панування Ід за допомогою двох підструктур Над-Я: его-ідеалу та совісті.

У праці «Ми і смерть» З. Фройд розглядає філогенетичний розвиток уявлень про смерть та її природу. У первісної людини, окрім кровожерливості до чужаків, була також любов до близьких людей, і саме смерть близької людини, друга чи кровного родича сприймалася первісною людиною дуже боляче та трагічно. У зв’язку з цим первісна людина починала часто наділяти померлих не тільки добрими і хорошими якостями, але і боятися їх, асоціюючи з лихими та небезпечними духами тощо. Це пояснюється тим, що смерть близьких людей була тією ситуацією для первісної людини, коли хороші та негативні «уявлення про смерть змикалися і вступали між собою в конфлікт» [6].

На основі праці З. Фройда «Ми і смерть» як методологічної основи у статті вперше запропоновано авторську концепцію про потяг до безсмертя – Осіріс, яка продовжує вчення З. Фройда про існування двох вроджених інстинктів, таких як: Ерос (інстинкт життя) та Танатос (інстинкт смерті). Суть ідеї полягає в тому, що первісна людина так боялася і не хотіла помирати, що в якийсь момент філогенетичного розвитку людства у первісної людини виник потяг до безсмертя Осіріс. Він проявився в тому, що люди почали вірити в основну заповідь всіх релігій світу – «не вбивай».

Пошук безсмертя закладений у людину природою або Творцем. Осіріс – це вроджений потяг, програма поведінки, яка проявляється в бутті людини у бажанні жити вічно та залишатися при цьому особистістю.

Посилання

1. Баскаков В.Ю. Танатотерапия: теоретические основы и практическое применение. Москва : Институт общегуманитарных исследований, 2007. 176 c.
2. Крилова С.А. Безсмертя особистості: ілюзія чи реальність? 1999. 138 c.
3. Папуча М.В. Проблеми психології особистісного розвитку. Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2008. 384 c.
4. Роменец В.А. Жизнь и смерть: постижение разумом и верой. 2-е изд., Киев : Либідь, 2003. 232 c.
5. Тертуллиан О плоти Христа. URL: http://www.tertullian.org/russian/de_carne_christi_rus.htm (дата звернення: 12.04.2021).
6. Фрейд З. Мы и смерть. URL: https://psychoanalysis.by/2019/05/09/статья-зигмунд-фрейдмы-и-смерть-2/ (дата звернення: 12.04.2021).
7. Хамитов Н. ФИЛОСОФИЯ: Бытие. Человек. Мир от метафизики к метаантропологии. Курс лекций. 6-е издание, исправленное и дополненное. Киев : КНТ, 2020. 268 c.
8. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. 3-е изд. Санкт-Петербург : Питер, 2005. 607 c.
9. Freud S. Jenseit des Lustprinzips. Leipzig : “Internationaler Psychoanalytischer Vergal Ges. m. b. H.”, 1921. 44 c.
10. Furnham A. “50 ideas you really need to know. Psychology”. London. 2012. 262 c.
Опубліковано
2021-07-06
Як цитувати
Нестеренко, П. (2021). Потяг до безсмертя Осіріс у людському бутті. Актуальні проблеми філософії та соціології, (29), 19-23. https://doi.org/10.32837/apfs.v0i29.954