ПАРАДИГМИ В ДОСЛІДЖЕННІ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Анотація

У статті розглядаються суперечності методологічної парадигми духовності, пов’язані з різноспрямованістю дослідження, світоглядної рефлексії, виділення людиною самої себе зі світу, усвідомлення себе як суб’єкта самопізнання, самовідношення, самооцінювання, природничих, технічних і гуманітарних галузей знання, необхідністю їх синтезу та інтеграції за умови всебічної кризи українського суспільства, утрати особистістю гідних основ самореалізації та самоствердження. Особливість методологічної інтеграції духовності в Україні полягає в тому, щоб чітко визначитися з її предметом, знайти концептуальні містки між індивідом, індивідуальністю, особистістю й суспільством, створити інтегральну систему методологічних засобів, здатних охопити в єдиному синтезі біологічну, соціальну, психологічну та духовну сфери творчої активності людини.

The article examines the contradictions methodological paradigm of spirituality related to different direction study ideological reflection allocation of himself from the world, awareness of self as the subject of self, oneself, self-esteem, natural, technical and humanitarian fields of knowledge, the need for their synthesis and integration of comprehensive crisis conditions Ukrainian society, the loss of individual dignity and self-fulfillment foundations. Feature methodological integration of spirituality in Ukraine is therefore to clearly define its subject, find conceptual bridges between individual, individuality, personality and society, to create an integrated system of methodological tools that can capture in a single synthesis of biological, social, psychological and spiritual spheres of creative activity man.