ОСОБИСТІСНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЧАС ЯК ЕЛЕМЕНТИ ФІЛОСОФСЬКОГО СПРИЙНЯТТЯ ТЕМПОРАЛЬНОГО ВИМІРУ БУТТЯ

Анотація

Гуйван П. Д. Особистісний та соціальний час як
елементи філософського сприйняття темпорального
виміру буття. – Стаття.
Наукова стаття присвячена дослідженню питання
особистісного та суспільного сприйняття руху соці-
альних явищ у просторі і часі. Приділена значна увага
вивченню часу суспільного та індивідуального. Під-
креслюється, що кожне пізнання якогось процесу,
матеріального об’єкта чи іншого явища пов’язане з
визначенням його просторово-часових параметрів.
Хоча просторово-часові форми, що їх опосередковують,
виникають об’єктивно, однак усвідомлення останніх
людьми в умовах суспільства стає одним із важливих
чинників у науковому управлінні соціальними проце-
сами. У роботі проаналізовано наукову теорію про роз-
виток часових перспектив соціальних та індивідуаль-
них систем, їх перетинання і зіткнення, позаяк подібне вивчення дозволяє глибше вивчити феномен психоло-
гічного часу і часової перспективи як характеристик
особистості.
Зроблено висновок, що у сучасних умовах значення
соціального аспекту в часовому рухові надзвичайно
зросло. При цьому наголошується, що часове явище у
кожному випадку пізнається та сприймається по-різ-
ному. Наведені спеціальні наукові та філософські спо-
стереження, які обґрунтовують тезу, за якою точність
сприйняття часу окремим суб’єктом залежить від знач-
ної кількості факторів. Також установлено, що умови
професійної та творчої діяльності людини впливають
на її темпоральну перцепцію. Доведено, що індивідуа-
лізований час конкретної особи може значно відрізня-
тися від хронологічного. Отже, час та його сприйняття
є особистісним явищем. Особа може усвідомлювати
час, відчувати ритм його перебігу та зміни. Особистісна
часова проблематика має велике значення у науковій
розробці механізмів суспільно базової темпоральної
поведінки суб’єктів та виборі адекватного інструмен-
тарію її опосередкування. При цьому окремі часові
модуси щодо фізіологічних, психічних та інших про-
цесів життєдіяльності не підконтрольні фізичній особі.
Регулювання часу життя відзначається різними осо-
бистісними способами, які визначаються характером
співвідношень персонального і соціального часу.