АНТРОПОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ДИДАКТИКИ ІЗ ПОЗИЦІЙ КОНЦЕПЦІЇ ЦІЛІСНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті розглядається проблема переосмислення антропологічних орієнтирів розвитку дидактики. Необхідність пошуку нових орієнтирів зумовлена кардинальними змінами, які охопили всі сфери життя й зумовили фрагментарне світосприйняття їх людиною. Наголошується, що пізнавальну й практичну невизначеність можна подолати лише за умови використання різноманітного спектру загальнолюдських, соціальних, національних, індивідуальних факторів. У розумінні цілісності й складності світу людина використовує складну, цілісну природу своєї екзистенції. Підкреслюється, що основними орієнтирами в розвитку дидактики є врахування індивідуально-психологічних особливостей учасників освітньої взаємодії, розкриття тих потенційних можливостей, які закладені в них природою. Цілісність людини презентується як взаємодія її індивідуального світу із природним довкіллям і суспільним середовищем. Навчальний заклад у цьому процесі уявляється своєрідним «серединним космосом», об’єднувальною ланкою між особою як мікрокосмом і суспільством як макрокосмом. Це середовище, у якому людина перебуває в різноманітних «межових» ситуаціях, балансуючи між раціональними та ірраціональними виявами своєї природи й чітко сформованим соціальним запитом держави.

The problem of rethinking of anthropological orientation of didactics is considered in the article. The need to find new targets caused dramatic changes that swept all spheres of life and led to fragmented worldview of man. It is noted that the cognitive and practical uncertainty can be overcome only if the use of a diverse range of human, social, national and individual factors. In the understanding of the integrity and complexity of the world a person uses a complex, integrated nature of its existence. It is emphasized that the main focus in the development of didactics is the consideration of individual psychological characteristics of participants of educational interaction, the disclosure of potential opportunities that are inherent in their nature. The integrity of the person presented as the interaction of individual world environment and social environment. The school in this process seems a kind of “median space”, a connecting link between the individual and society. This is the environment in which a person is in various “boundary” situations, balancing between rational and irrational manifestations of its nature and clearly formed social needs of the state.